Фото з фб-сторінки Сергія Скальда
Наприкінці квітня в бою з російськими загарбниками загинув поет та військовий із Чернівців Сергій Скальд, який обороняв завод “Азовсталь”.
Сергієві Скальду було 43 роки. Після Революції гідності він вирушив добровольцем у зону АТО. Був учасником боїв у Авдіївці, командиром 16-ої резервної роти ДУК “Правий Сектор”, бійцем окремого полку “Азов”.
Сергій Скальд – автор збірки “Навиліт. Рими калібру 5,45” та “Інший” (2021), співавтор збірки націоналістичної поезії “Голос крові”.
Як поєднувалися у Сергієві душа воїна та поета, яким він був, розповіли molbuk.ua товариші та знайомі справжнього героя.
“Був дуже сміливим зірвиголовою”
“З Сергієм ми познайомилися після його повернення з АТО, – згадує директор громадської організації “Золоті леви Чорної сотні Чернівецької області” Олег Громадський. – У мерії мала відбутися одна подія, зараз уже неважливо, яка саме. Спочатку ми перебували по різних боках барикад і спілкувалися на підвищених тонах. Проте згодом вирішили, що нас не мають розділяти політики. Відтоді потоваришували, а відтак навіть і поріднилися: Сергій хрестив мою внучку. Тож я жартома називав його хрещеним сином.
Хороший хлопець був. Досі не віриться, що його більше немає. Про нього можна сказати, що був справжнім. Рішучим, сміливим, відчайдушним зірвиголовою, патріотом із загостреним відчуттям справедливості. Тому я знав, що він понесеться в саме пекло, в Маріуполь. Інакше Скальд не міг. Його улюблений вислів: “Бути воїном – жити вічно”. Він дуже часто його повторював. Про Сергія справді можна сказати “воїн”. Тому він буде жити вічно.
Сергій був дуже запальним, ми часто сперечалися. Мені подобалося, що він усе говорив прямо. Справжній друг завжди скаже у вічі. Так і було. Дуже цінував дружбу. Якби в Україні було хоча б 20 відсотків таких людей, у нас би все було по-іншому… Він дуже любив дітей. У нього, до речі, залишилося двоє діток…”
Сергій Скальд виріс у Чернівцях на бульварі Героїв Крут. Навчався у школі №22. Із дитинства мав прізвисько “Шпрот” – через свою худобу.
“Та при цьому вражав міцністю духу, – зауважує Олег Громадський. – До речі, Скальд – це його псевдонім. Сергій не любив, коли його називали за справжнім прізвищем. Всі його знали як Сергія Скальда, який на фронті мав позивний, а у мирному житті – прізвисько – “Шпрот”.
Цікаво, що раніше він спілкувався російською, проте згодом перейшов на українську. І більшість віршів також почав писати українською. За пів року до загибелі, даруючи мені свою книгу, зізнався, що відчуває, що помре рано… А ще передчував війну і готувався йти воювати. У перші дні після 24-го лютого зателефонував мені і повідомив, що їде з “Азовом” до Києва. Спочатку ми тримали зв’язок, у Маріуполі він обірвався… “
“На його честь варто назвати вулицю в Чернівцях”
Скальд стояв біля витоків “Правого сектору” разом із Дмитром Ярошем, після активної участі в Революції гідності одним із перших пішов воювати в АТО. В перші дні після 24-го лютого Сергій уже був у одній із найгарячіших тоді бойових точок – на Київщині, розповідає товариш Олександр Білоус, який також поїхав разом зі Скальдом.
“Далі були Пуща-Водиця, Мощун, Ірпінь, Буча… З перших днів Сергій намагався пробитися до оточеного Маріуполя, і врешті йому це вдалося, – розповідає Олександр. – Після цього ми ще тиждень були на зв’язку, потім він обірвався… Як і зникла надія на те, що Скальд живий… Ми до останнього на це сподівалися, проте вже кілька джерел, яким довіряємо, підтвердили, що Сергій загинув… За яких саме обставин, нам наразі невідомо…”
“Про нього часто нагадують спільні світлини, друзі, події, місця, в яких бували разом. І тоді стає дуже важко. Крім Сергія, загинули вже кілька хлопців із нашого взводу в Києві. Усі розумні, освічені, талановиті, патріотичні… Цвіт нації… Сергій заслуговує на те, щоби на його честь назвали вулицю в Чернівцях. І бажано не десь на околиці, а в районі, де він народився і виріс”, – переконаний співрозмовник.
Шпрот був багатогранною особистістю. Попри прізвисько (мовляв, такий худий, що у банку шпротів влізе, жартували друзі), мав незламну силу духу.
“Ми їздили разом презентувати його другу збірку “Інший” українськими містами, також в Італію, Іспанію, – провадить Олександр Білоус. – Зараз плануємо перевидати дві його збірки, влаштувати творчий вечір у пам’ять про нього. Без жалібних споминів, сентиментів. Скальд точно б не хотів цього. Коли ми у розмовах торкалися теми смерті, він напівжартома казав, щоб ми, у разі його загибелі, влаштували вечірку в гавайському стилі…”
“Його вірші “чіпляли”
Директор Центрального палацу культури Олександр Мадей познайомився з Сергієм Скальдом на творчому вечорі.
“Сергій був активним у всьому, – зауважує пан Олександр. – Там, де він з’являвся, вирували рух, життя. Якщо він читав поезію, це була поезія на надриві. Якщо представляв “Правий сектор” як громадський активіст, то завжди був у перших рядах. Я неодноразово бачив його на різноманітних акціях, заходах, сесіях міськради під час розгляду принципових питань. І коли поставало питання захисту Батьківщини – він також був одним із перших.
Сергій ніколи не робив роботу так, аби тільки робити. Якщо за щось брався, намагався в це вкладати серце й душу. Його вірші “чіпляли”.
Знаєте, мистецтво або сприймається, або не сприймається, це цікаво або нецікаво. Те, що робив Сергій, було цікаво…”
З висловів Сергія Скальда:
“Наступного разу, перш ніж критикувати чиїсь дії, запитайте себе: а що я зробив, щоби цього не було? І коли кожен усвідомить, що відповідальність за свою країну лежить на кожному з нас і свою енергію потрібно витрачати на створення, а не базікання про те, як треба, тоді і настане доба відновлення для України! Вірте в себе! Вдосконалюйтесь! Завтра належить нам!”
“Зараз дуже багато людей натягують на себе ковдру революціонерів та воїнів, щоби сховатися під нею”.
“Ми пройшли революцію з кров’ю. Саме зараз буде гуртуватися нація. Головне – вистояти”.
“Прокиньтесь, душі визвольних змагань,
Нам так потрібна ваша допомога,
Завзяття дайте, сили, вміння, знань,
Влаштує тільки смерть чи перемога!”
Як допомогти:
У Сергія Скальда залишилася родина – колишня дружина та двоє дітей. Допомогти їм можна за рахунком:
4149 4993 9485 9589
Баламутовська Мар’яна Ярославівна (дружина).
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
