12-річна Кіра Обединська приїхала з дідусем до Чернівці, де зараз проживає сім’я.
Рідні розповіли, як вдалося забрати дівчинку з окупованого Донецька, пише molbuk.ua.
Кіра сором’язливо сидить за столиком кафе у центрі Чернівців. Вона рідко підводить очі й рідко усміхається. Її ніхто не запитує про війну, щоб не травмувати, бо маленька дівчинка усе це пережила – обстріли, смерть батька, поранення.
Приблизно півтора місяця дівчинка тікала зі зруйнованого Маріуполя і була поранена. Вона опинилася у лікарні в окупованому Донецьку зовсім одна. Лише завдяки неймовірним зусиллям її вдалося повернути дідусеві — відомому тренеру з водного поло Олександру Обединському, який зараз живе у Чернівцях.
Коли дідусь дізнався про смерть сина та долю онучки, він розповів про це у ЗМІ й попросив допомоги влади та міжнародних організацій. За два тижні після цього отримав дзвінок від міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук із повідомленням, що є можливість повернути Кіру. Олександр Обединський їздив за онучкою в окупований Донецьк. Тепер усі разом живуть у Чернівцях і розповідають, як вдалося пережити ці дні та повернутися в Україну.
Кіру повернули в середині квітня. Майже два тижні вона була на обстеженні у лікарні “Охматдит” у Києві. Минулого тижня приїхала з дідусем до Чернівців.
Днями дівчинку записали до чернівецької школи в шостий клас.
“Я люблю уроки праці, малювати. Я на праці робила м’якого собаку, але не доробила, не встигла. І він у Маріуполі залишився”, – тихо каже Кіра.
Рідні Кіри пояснюють, що дівчинка хвилюється, їй важко спілкуватися. З нею працюють психологи, розважають рідні та кішка Поночка, яку вивезли з Маріуполя.
У лікарні “Охматдит” у Києві Кіру відвідав президент Володимир Зеленський.
“Мені казали, що президент прийде, але я трохи здивувалася: він мені планшет подарував”, – каже сором’язливо Кіра.
Дідусь Олександр Обединський розповідає, як вдалося врятувати онучку.
“Це диво, що Кіру вдалося забрати. Казали, що це буде нереально. Ми зверталися по допомогу, куди могли. І в ЗМІ, і в офіційні організації. Я дійшов навіть до Ватикану через своїх друзів, які мені допомагали. Представники Ватикану були не проти, але все впиралося у їхню безпеку. А 15 квітня зателефонувала Ірина Верещук і сказала, що є можливість повернути Кіру і чи готовий я їхати за нею. Тож я поїхав спочатку у Київ, а потім у Донецьк. Поїздка була складна, але я не можу розповідати усіх подробиць. Ми мали можливість спілкуватися телефоном, і дитина постійно запитувала, коли я приїду. Кіра пролежала у лікарнях Донецька на окупованій території майже місяць. Її лікували, вона не виходила весь цей час з лікарні, спілкувалася з дітьми, які там були”, , – згадує Олександр Обединський.
Олександр розповідає про те, як його онучці вдалося вибратися з блокадного Маріуполя. Йшли пішки, а врятував дівчинку собака.
“Коли від обстрілу загинув мій син Женя, Кіра з його дружиною ще кілька днів просиділа у підвалі. Їх там засипало, вони кричали, щоб їх урятували, – каже Олександр. – Коли вже не залишилося їжі, а одне печиво ділили на кількох, тоді стало зрозуміло, що потрібно якось тікати. Бо вижити у тих умовах було неможливо. Тому вони вирішили вибиратися з Маріуполя.
Кіра йшла з кількома дорослими та дітьми, з ними також була великий собака. Так сталося, що на виході з міста вони наткнулися на розтяжку. Вибух припав на собаку, який загинув на місці. Дві дівчинки отримали осколкові поранення. Якби не цей собака, діти могли загинути.
Першу допомогу їм надали українські військові, сказали повертатися, бо попереду ще гірше. Але всі відмовилися. Зупинили попутне авто й доїхали до села Мангуш, а там вже “ДНР”. Отож дітям надали першу допомогу і відправили в Донецьк.
Поки родина Олександра Обединського не знає, чи залишиться у Чернівцях, але всі впевнені, що будуть жити в Україні.
“Нам хоче подарувати квартиру в Ужгороді президент футбольного клубу “Минай”. Тому, можливо, переїдемо, але поки що в Чернівцях. У мене донька з онучкою виїхала за кордон. Я отримав пропозиції роботи за кордоном, але відмовився, бо хочу жити в Україні.
Я не знаю нічого про свій дім у Маріуполі. З того часу, як ми поїхали, жодної інформації. Коли виїжджали, наш дім ще був цілий. Він біля моря, неподалік порту. Бої спочатку точилися на околицях, але поступово наближалися до порту, тому, думаю, нашого будинку вже нема. Ми не будемо повертатися до Маріуполя. Так, я хочу туди приїхати й спробувати знайти тіло свого сина, щоби його поховати по-християнськи. Якщо це можливо… А жити там?… Уже ні”, – зізнався Олександр Обединський.
” ”
–>
