Дізнавшись про те, що в Україні війна брати Максім та Бенджамін не змогли залишатися осторонь та приїхали до Чернівців.
Про це повідомляє molbuk.ua.
– Це перший раз коли я перетинаю кордон Європи, так далеко від моєї країни. Я ще жодного разу не був далі Британії чи Іспанії. У мого брата вже був досвід волонтерства на Мадагаскарі, а от я без досвіду, особливо такого типу. У Франції ми не відчували себе корисними, тому вирішили приїхати сюди, щоб взяти участь в гуманітарній місії і допомогти людям, які реально цього потребують, – каже Максім.
Зараз хлопці допомагають одній з волонтерських організацій, яка займається забезпеченням переселенців продуктовими наборами.
– Наша місія – перш за все це допомогти людям тим, чим можемо, відповідно до їхніх потреб. Тож зараз ми тут, в цьому спортзалі, займаємось тим, що розфасовуємо продукти, а потім збираємо продуктові набори для переселенців. Кладемо туди рис, олію, цукор, воду та шоколад, – каже хлопець.
“Ми знали що відбувається на фронті, але не могли оцінити ситуацію в цілому”
Французькі новини не відрізняються від українських. Транслюються події з фронту, але ніхто не показує мирних міст. Від цього сприйняття реальності спотворюється.
– Нам показують що відбувається на фронті на сході України та на польському кордоні. Ми знаємо що відбувається в Маріуполі, Одесі, Києві та на Донбасі, але нам не показують мирних міст. Коли ми їхали сюди, то перетинали румунський кордон, а не польський. У нас було недостатньо інформації про місце, в яке ми їдемо. Так, ми знали що відбувається на фронті, але не могли оцінити ситуацію в цілому, – каже волонтер.
– Великі інформаційні портали кажуть нам, що Україна це щось добре, а Росія – погане, а щоб дізнатися більше, треба скролити соцмережі. Подивившись французьке телебачення, можна зробити висновок, що всі українці хочуть виїхати за кордон, ніхто не хоче залишатись тут через війну, але зараз я бачу, що це не так. Я вважаю, що це було гарною ідеєю приїхати сюди і на власні очі побачити, що тут відбувається насправді, – каже Максім.
“Ми думали, що за сиреною послідує бомбардування”
Звуки сирен асоціюються з обстрілами та руйнацією, а переселенці – це люди, які пережили пекло.
– Коли ми перший раз почули сирени, то, звичайно, були налякані. Ми приїхали з мирної країни, до країни, в якій йде війна. І будучи тут, ми думали, що за сиреною послідує бомбардування, чи розпочнеться повітряна атака, але, на щастя, цього не відбулося. Місцеві мешканці заспокоїли нас і сказали, що місто ще жодного разу не обстрілювали. Зараз ми вже набагато спокійніше ставимось до сирен. Також ми спілкувались з переселенцями, бачили їх, але не чули їхніх історій. Ми можемо тільки здогадуватись, що пережили ці люди і що вони відчувають зараз, – каже хлопець.
Допомога необхідна не тільки в тих місцях, про які всі говорять.
– Спочатку ми хотіли їхати на кордон України з Польщею, оскільки саме це місце постійно показували по телебаченню. Але потім, коли ми готові були їхати, то нас направили через румунський кордон. Від цього наша місія не змінилась і ми приїхали до Чернівців. Як виявилось, не дарма, бо саме тут ми можемо допомогти набагато більшій кількості людей, які цього потребують, – каже волонтер.
Чернівчани підкорили серця братів і можливо вони повернуться до Чернівців після закінчення цієї війни.
– Приїхавши до Чернівців, ми зустріли дуже багато чудових, добрих людей. Це цілком можливо, що я повернусь в Україну після війни, покажу родині де я жив у ці складні часи. Також мені було б цікаво відвідати інші міста України, зробити таку собі невеличку подорож, – каже Максім.
” ”
–>
