В СРСР і на пострадянському просторі Міжнародний день жінок пов’язують із 40-тисячною демонстрацією жінок “за хліб і мир”, яка відбулася 8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) ще в Російській імперії. Цю акцію історики називають чи не “найбільш значущою демонстрацією з нагоди Міжнародного жіночого дня в історії”.
З часом саме ця дата стала найбільш поширеною — зокрема, Міжнародний рік жінок 1975-го ООН почала відзначати саме 8 березня.
Сьогодні, 8 березня, в Україні та світі відзначають Міжнародний жіночий день.
Вважається, що ідею окремого дня, під час якого б жінки боролися за рівні права, запропонувала членкиня Соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін у 1910-му — щоправда, без конкретної дати.
А резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 1977 року постановила, що “країни-члени Організації відзначають Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру в будь-який день року залежно від своїх історичних і національних традицій”.
У 1977 році Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку.
Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976–1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.
Як зазначають в ООН, Міжнародний жіночий день – це час поміркувати про досягнутий прогрес, закликати до змін і відзначити належним чином прояви мужності і рішучості з боку звичайних жінок, які грали виняткову роль в історії своїх країн і громад.
Сучасне святкування Жіночого дня здебільшого вже не має мети затвердження рівності, а вважається днем весни, жіночої краси, ніжності, душевної мудрості і уваги до жінки, незалежно від статусу і віку.
