Новини

«Я любив Нінон на прізвисько Іноземка»: історія кохання доньки чернівецького адвоката

Ця історія кохання почалася, коли Нінон було лише 14 років.

Про це йдеться у публікації .

Юна чернівецька дівчина прочитала один із романів письменника Германа Гессе і написала йому листа. Він відповів. Це листування тривало 15 років.

“Одного разу в його життя ввійшла Нінон, донька адвоката Ауслендера з Черновіц, – пише французька дослідниця творчості Гессе Жаклін Сенес у біографічній книзі “Життя мага”. – Його скорили її шарм, багатство внутрішнього світу, її уміння забувати самітність у виснажливій роботі й наповняти своє життя змістом”.

Присвячував їй вірші

На деякий час їхні шляхи розійшлися. Нінон поїхала у Відень і Париж, де вивчала історію мистецтва, археологію, медицину. Невдало вийшла заміж за австрійського художника.

Гессе був уже двічі одружений. Вони вперше зустрілися у 1922 році, вдруге – у 1927-му, щоби більше не розлучатися. Гессе незабаром мало виповнитися 50, Нінон – 32.

“Я зустрічав і любив Нінон на прізвисько Іноземка, темно дивилися її очі з-під темного волосся, вона ревнувала мене до Фатме, принцеси мого сновидіння, але, можливо, що вона й була Фатме, сама цього не знаючи”, – писав Гессе у своїй книзі “Паломництво у країну Сходу”.

Вони жили вдвох у чудовій віллі над озером. Вона облаштувала за своїм смаком усі кімнати й кухню, перетворивши їхню домівку на затишне гніздечко. Він пише свій знаменитий роман “Гра в бісер”… Вони були щасливі майже 35 років.

Він присвячував їй вірші: “Кохання твоє породжує в моїй душі почуття доброти. Ти ведеш мене крізь темряву, де чекає моя зірка. Своїм коханням кличеш до солодкої серцевини буття”.

Нінон була не лише дружиною лауреата Нобелівської премії, а й відомою німецькою поетесою, мистецтвознавцем, літературним критиком. Після смерті Германа Гессе вона стала розпорядницею його літературного спадку.

Сім’я адвоката Якоба Ауслендера проживала у Чернівцях на нинішній вулиці Доброго в будинку № 13. Він помер на початку 1919 року і похований у Садгорі на єврейському цвинтарі.

Нінон востаннє навідувалася до Чернівців у 1928 році, продала родинний будинок.

Збудував для нареченої бальну залу

Ще одна романтична історія кохання пов’язана з прохідним двором між нинішніми вулицями Головною та Франка, де зараз знаходиться пасаж. Як розповіла екскурсоводка Євгенія Пушкова, колись тут була бальна зала, де збиралося вишукане панство міста, танцювали, накривали столи.

Її збудував для своєї нареченої Матильди поляк Карел Бориславський. Молода 16-річна дівчина не хотіла їхати з Кракова до Чернівців. Аби заохотити кохану і зробити її життя веселішим, чоловік побудував бальну залу зі скляним куполом і чотири спальні на всі сторони світу, під якими цілується пара голубів.

Зустріла красуня парубка вродливого

Міські старожили розповідають романтичну історію кохання дружини іспанського консула до чернівецького хлопця, яка закінчилася трагічно.
Було це за румунських часів.

У старовинному триповерховому будинку № 15, що на розі вулиць Університетської та Гете, знаходилося тоді іспанське консульство. Була у консула дружина незвичайної краси – жагуча, темпераментна іспанка.

Молода жінка нудилася у чужому місті, сумуючи за далекою батьківщиною. Часто бродила вона вузькими чернівецькими вуличками. Та одного квітневого вечора зустріла красуня парубка – вродливого, стрункого.

Це було кохання з першого погляду. Вони зустрічалися щодня, ховаючись від чужих очей.

Та горда іспанка не могла зважитися на вирішальний крок і покинути нелюбого чоловіка – дана колись клятва вірності непримиренно боролася з коханням. У душевних муках минали дні, місяці…

І не витримала красуня тужливого внутрішнього болю. Вийшла якось на балкон будинку, в якому жила з нелюбом, і кинулася вниз. Кажуть, ще й досі бродить вуличками душа іспанки, шукає своє втрачене кохання…

Листи коханої врятували від смерті

Під час ремонту в одному з наріжних будинків, що на вулиці Університетській, у стіні знайшли невеличкий сейф, а в ньому – гарну скриньку зі старими пожовклими листами. Коли господар прочитав їх, то дізнався про історію великого кохання.

Вродлива чернівчанка Ядвіга виходила заміж за Юзека. Пара виглядала напрочуд гарною. І коли вони поклали руки на Євангеліє та повторили за ксьондзом присягу: “Шлюбую тобі вірність супружу, любов і що тебе не опущу до самої смерті”, – усі були зворушені.

Прожили вони десь півроку. Коли почалася Перша світова війна Юзек, як запасний старшина, пішов на фронт. Прощаючись на чернівецькому вокзалі, молодята обіцяли одне одному щодня писати листи.

Ядвіга отримала коротеньку листівку зі словами любові та адресою, але на цьому все скінчилося – листів більше не було. Минав місяць за місяцем, але не було жодної звістки. Ядвіга, сповнена стражданнями та сердечною мукою, плакала, змарніла.

Юзек тим часом лежав у військовому шпиталі. До того він отримав від дружини сім листів, але не міг відповісти, бо весь час був у боях. Якось у хвилину затишшя, коли потягнувся до верхньої кишені з листами коханої, ворожа куля потрапила йому в руку. Сталося так, що листи коханої вберегли Юзека від напасної смерті.

Коли чоловік повернувся додому, то в надломленій горем жінці майже не впізнав дружини. На її обличчі залишилися лише виплакані очі.

– Чи ти отримував мої листи? – із докором мовила Ядвіга.

– Усі до одного.

– Чому, чому не відповідав? – почувся зойк її зболілої душі.

– Крім того, що через поранення не міг писати, я поставив тебе на пробу, щоби ти мене ще більше, ще глибше любила.

Ядвіга наче ошпарена вибігла з кімнати. Ображена вирішила не вертатися до Юзека. А той глибоко каявся, розповів про свої страждання. І розчулена жінка пробачила чоловікові. Ядвіга і Юзек дожили щасливо до старості.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.