Площа Пресвятої Марії у Чернівцях потопає у смітті, усі архітектурні конструкції – у графіті. Плитка оббита, як і сходи, що ведуть до площі. А резервуар з водою, яка за задумом мала бути питною, закиданий сміттям та зелений від жабуриння.
Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua
На квітковому годиннику, який має діаметр 8 метрів, цифри збляклі, деякі – перекосилися.
Плитка на землі загиджена пташиним послідом та побита. Єдина камера, встановлена на площі, не працює.
Торік улітку департамент інфраструктури та благоустрою оголосив тендер на ремонт площі Пресвятої Марії. Відповідно до тендерної документації, планували відремонтувати сходи, ремонтувати покриття піщаника. Також здійснити ремонт облицювання стін з піщаника, ремонт облицювання стін з граніту, ремонт сходів до фонтану. Проте наразі жодних робіт на площі не проводять.
Площа Турецької криниці в Чернівцях була реконструйована у 2008-му році до 600-літнього ювілею з часу першої писемної згадки про місто.
Тут провели реконструкцію, відновили резервуар для води, збудували над джерелом павільйон у східному стилі. На майданчику, створеному посеред площі, з північного боку розміщений фонтан у давньоримському стилі. На крутому схилі біля мосту з’явився квітковий годинник.
Облаштували кам’яні сходи, якими можна піднятися на другий рівень площі, а саме на Турецький міст, збудований у 19 столітті. Міст отримав свою назву від криниці, оскільки був зведений пізніше.
2014 року її перейменували на площу Пресвятої Марії.
З історії
Турецька криниця – найстаріше в місті джерело, яке дало назву площі, розташованій довкола нього. Це історичне місце збереглося з тих часів, коли Буковина входила до складу Османської імперії.
Турецька криниця є історичною пам’яткою, яка з’явилася на цьому місці кілька століть тому. З джерелом пов’язують романтичну легенду про кохання турецького паші до простої української дівчини. Дехто з дослідників стверджує, що мешканці міста в давнину взагалі не копали колодязів, а користувалися лише Турецьким джерелом.
У ті часи криниця була прикрашена півмісяцем, можливо, це дало їй таку назву. Турки-османи в 17 столітті спорудили поруч зі старою дерев’яною криницею ще й кам’яний резервуар для води. Вони, як усі люди сходу, з великою повагою ставилися до життєдайної вологи. Та й у самих Чернівцях з водою було завжди сутужно, адже вона тут залягає на значній глибині.
Наприкінці 18 століття Турецьку криницю капітально відремонтували. Неподалік був розташований пост жандарма, який стежив, щоб воду брали лише для пиття. Окрім того, вона слугувала важливим резервуаром на випадок пожежі. Успенський храм Турецька криниця тривалий час була місцем, де православні святкували Водохреще. Це не випадково, адже на площі неподалік від джерела упродовж кількох століть був розміщений православний храм Успіння Марії.
Як пише видання “Bukowiner Nachrichten Kalendar”, цю дерев’яну святиню збудували на місці князівської церкви 1783 року. Успенська церква простояла на площі майже століття, опісля її перенесли на Калічанку – передмістя Чернівців, а площа Турецької криниці завдяки цьому отримала ще одну назву – площа Марії (Maria Himmelsfahrthlatz).
Після перенесення церкви місце реконструювали: знесли пагорб, перемістили на нове кладовище старий цвинтар, зробили огорожу. На місці, де стояв вівтар храму, поставили монумент, який використовували для освячення води на Водохреще.
Воду з Турецької криниці брали і для єврейської мікви – ритуального басейну, що також розташовувався на площі. Міква була надзвичайно важливим об’єктом у житті людей, які сповідували іудаїзм. Вона мала наповнюватися природним шляхом – дощовою водою або через канал, проведений від річки чи джерела. Для мікви потрібна певна кількість води, щоби нею можна було помити все тіло людини. Єврейська громада укладала договір з міським магістратом на подачу води до басейну з криниці. Договір діяв 10 років, його багато разів продовжували.
Після приходу на Буковину радянської влади міква не працювала. Таким чином, на Турецькій площі були розташовані святині трьох народів – православна християнська церква, яку відвідували українці та румуни, і єврейська міква.
У радянський період і криниця, і площа, і навколишні будівлі занепали.
” ”
