Юрій Аксенин зараз є керівником громадської організації “Родина Героїв Небесної сотні”. Його батько Василь Аксенин був важко поранений під час протистояння 20 лютого. Помер 12 березня 2014-го в польському Жешуві, де перебував на лікуванні.
Син Героя Небесної Сотні з Чернівців запевняє, що для нього Революція гідності завершиться, коли буде верховенство права, пише Gazeta.ua.
Юрій згадує, що тато поїхав на Майдан після дзвінка побратимів.
“Тато завжди для мене був більше, ніж тато – найкращим другом, без перебільшення чи применшення. Коли з друзями обговорювали Майдан, нам не подобалося свавілля правоохоронців. Ми думали піти на Майдан. Батько казав: “У тебе є бізнес у Чернівцях, ходи на Майдан тут, а я їду в Київ”. 16 лютого я бачив його за столом – у брата на дні народження. Там обговорили, якщо він поїде – то поїдемо разом. Бо Майдан у Чернівцях – далеко не Майдан. 18 числа йому зателефонували побратими й усе. Поїхав. 19 лютого говорив із ним телефоном, він сказав: “Синку, спочатку здохну я, а потім ти, якщо треба”, – каже Юрій.
20 лютого Василь Аксенин отримав кульове поранення.
“Батька поранили 20 лютого. Куля потрапила в таз. Того дня отримав повідомлення, що його поранили. Зв’язку з ним не було. Вдалося добратися до Києва. Хлопці на Майдані розповідали, що з кульовими пораненнями потрапляли тільки в шию, груди й голову. Тобто надії, що він живий, не було. Але мені вдалося з ним поспілкуватися – двічі був у лікарні. Він був при тямі. Казали, що ризику для його життя немає взагалі. 21 лютого один із лікарів сказав: максимум, що може бути – це втрата ноги. Під час транспортування у Львові медбрати впустили каталку з ним. Думаю, це також лишило свій слід. У Польщі з’ясувалося, що в Україні йому рану просто затампонували. Лікування не було. Забрали в Польщу, бо казали, там краще. Вийшло як вийшло”, – розповідає Юрій.
У висновку про смерть написали, що Василь Аксенин помер через тромб.
“Навіть не вказали, що внаслідок поранення. Зараз багато родин із таким стикається”, – зазначив Юрій Аксенин.
Юрій Аксенин зараз очолюєте громадську організацію “Родина Героїв Небесної сотні”. У ній 162 учасники.
“В організації я з першого дня. У мене було бажання помститися і знайти спільників-месників. Але я встиг повоювати. На війні зрозумів, що забрати людське життя не так важко, а результату із цього мінімум. І треба бути цивілізованішими, рухатися політичним шляхом. Зараз пробуємо це зробити”, – пояснює чоловік.
Воювати Юрій пішов, щойно з’явилася інформація, що війна почалася.
“Питання йти чи не йти на війну – не стояло зовсім. Воно було в тому, як обійти маму. Першого разу, як виїжджав, сказав їй за дві години до виїзду. На ранок ми були на Сході, а ближче до сутінок мене забрали назад. Мама як дружина Героя України зробила все можливе, щоб мене повернути. Наступного разу мама тільки через пів року дізналася, що я воював”, – розповідає Юрій.
Юрій Аксенин каже, що прокуратура щороку зустрічається з родинами, робить велику пресконференцію, доповідає, що зробили.
“До 2019-го робили брифінги, де казали, як усе погано чи добре, ніколи не розповідали, що нам треба. Зараз розслідування триває. У нас відбуваються щомісячні зустрічі. На них можемо ставити питання офісу генпрокурора й ДБР, на них дають відповіді. Є контроль громадськості. Наша ініціатива не дала зробити, те що департаменти, які займаються розслідуваннями, стануть ручними Портнова чи Лукаш. Це зрушення і результат. Про терміни, коли буде покарання, нам не говорять. Суди тривають довго. Адвокати злочинців використовують усі можливості, щоб затягнути процес. Були й напади на нас, щоб ми негайно підтримали побудову меморіального комплексу Героїв Небесної сотні. Але це повністю знищує всю доказову базу, яка є на місці. Це дозволяє будь-якому адвокату сказати, що він сумнівається в одному слідчому експерименті, прокуратуру зобов’яжуть знову його провести. А там вже буде липова алея. Ці питання кричущі. Неодноразово їх порушували на зустрічі з офісом генпрокурора. На жаль, від Музею Революції гідності є багато листів про зняття арешту до ГПУ, Київради. Наше завдання – не дати можливість спаплюжити пам’ять”, – каже Юрій.
Прокуратура визнала потерпілим сім’ю Аксенина 2015 року, а в суді він був у 2020 році.
“Перший допит був у грудні 2020 року. Питання до слідства є. Я не знаю, чому ми в такій ситуації, але точно знаю, що хтось щось недопрацював. І зараз ми робимо те, що мав хтось зробити вісім років тому. Зараз щось робиться незважаючи на те, що всі кажуть: ця влада не наша”, – зазначає чоловік.
Юрій Аксенин зустрічався з генпрокурором Іриною Венедіктовою, коли була виконувачкою обов’язків керівника ДБР. Нарікає, що попередній генпрокурор працював, а справи Майдану продавалися незрозуміло куди.
“До 2019 року до роботи прокурорів було більше питань, ніж зараз. Я спілкувався з батьком. Він передавав інформацію. Я думаю, що вона набагато важливіша, ніж хто в якій куртці був. Зараз розслідування рухається швидше. Є системність і порядок”, – каже Юрій.
Юрій Аксенин зазначив, що вірите в українське правосуддя, незважаючи на тривалий процес розслідування.
“Для мене Революція гідності завершиться, коли буде верховенство права. За це боровся мій батько”, – сказав Юрій.
Вісім років тому, 18 лютого 2014 року, на вул. Інститутській загинули 18 активістів, 500 зазнали поранення.
До 21 лютого тривали найзапекліші протистояння. Загалом загинула 121 людина. Вони стали Небесною сотнею. Усі ці роки триває розслідування справ Майдану. Досі тягнуться суди.
” ”
