Яким буде новий політичний рік для України?
“Молодий буковинець” поцікавився в політичних експертів думками про те, як Україна переживе 2022-й рік.
Наші експерти:
Михайло БАСАРАБ, співзасновник “Інституту актуальних досліджень”, політолог (Київ)
Ігор ГАВРАДА, політолог (Чернівці)
Саміт НАТО – чи сподіватися Україні на членство?
М.Б.: “Про це говорити зараз рано. Безумовно, Україна має робити все можливе щоразу перед черговим самітом для того, щоб питання нашого членства в НАТО звучало особливим чином. Але, якщо ми говоримо про реальний прогноз, то ні питання членства України в НАТО, ні питання надання нам Плану дій щодо членства, швидше за все, не стоятиме. Однак із високою ймовірністю ми маємо припускати, що у підсумкових документах саміту Україні буде приділено увагу. І, як годиться, вкорте буде зазначено, що Україна має перспективи щодо членства у НАТО”.
І.Г.: “Сподіватися на краще варто завжди. Водночас, аби це “краще” настало, треба невтомно працювати. Це важче, ніж ставити пану Байдену “кавеенівські” питання: “Чому ми досі не в НАТО?” По-справжньому займатися реформами армії й боротися з окупантами, а не знімати “відосики” й розказувати про “розмежування в головах”. Вичистити з оточення Зеленського “кротів”, які служать ворогам України. Не “зливати” ворогам операції наших спецслужб й берегти офіцерів-патріотів, а не викидати їх на вулицю, як кошенят. Від того, наскільки впорається із такими завданнями нинішня влада, і залежатимуть реальні перспективи членства в Альянсі”.
Членство в ЄС: які перспективи України?
М.Б.: “Перспективи фактично такі ж, що і щодо членства у НАТО. Ми прекрасно розуміємо, що питання членства України в НАТО та ЄС дуже тісно зав’язане, на жаль, на питанні відносин Євросоюзу і Альянсу з Росією. Досі, хто би що не казав, але Росія зберігає за собою фактичне, а не юридичне, право вето на розширення НАТО та ЄС на схід. Це не триватиме вічно, це тимчасова неприємна обставина. Але станом на зараз, на жаль, це має такий вигляд.
Будь-які потрясіння, зумовлені масштабним протистоянням Альянсу і ЄС з РФ, можуть дуже швидко змінити ці обставини, зруйнувати право цього негласного вето Росії. Проте станом на нині ця обставина, звичайно, є визначальною”.
І.Г.: “У 2022 році, як і в 2023, 2024 та наступних роках – Україна матиме нульові шанси на повноцінне членство в Євросоюзі. Це спричинено як самою ситуацією в ЄС та спроможністю цієї організації приймати нових членів, так і тим, що Україна не відповідає багатьом критеріям та вимогам, аби бути у цьому “клубі обраних”. Натомість, окрім лінощів української влади та суспільства, не так багато є об’єктивних чинників, які заважають впроваджувати норми й стандарти ЄС у вітчизняну економіку, політику, соціальну та інші сфери”.
Чого очікувати від роботи парламенту, уряду та президента?
М.Б.: “Ми повинні говорити про основні виклики, які стоятимуть перед владою у 2022 році. Таких головних викликів є три. Перший – можливість масштабнішого збройного протистояння між РФ та Україною та агресивнішої політики Росії щодо України. Ми маємо давати системну відповідь на такі дії країни-агресора і в збройному, і не в збройному компоненті.
Владі варто звернути увагу й на активізацію Росії в нав’язуванні Україні капітулянського порядку денного. Йдеться про питання особливого статусу Донбасу та інших поступок окупованим територіям. Боюся, що цього року це питання звучатиме активніше, ніж у попередні роки. Підозрюю, що українська влада може спробувати піти на поступки Росії, що викличе неймовірний спротив з боку суспільства. І це також може стати додатковим викликом для влади.
Другий важливий виклик – енергетика. Ситуація на газовому ринку в Європі нестабільна, є питання й з електроенергією. В тому числі йдеться про закупівлю електрики з Білорусі і про розбаланслованість енергетичної системи в Україні. Тому на тлі кризових процесів на газовому ринку та ринку електроенергії й загалом на тлі глобальної енергетичної кризи перед Україною стоятимуть ці виклики. Бо, пройшовши цей опалювальний сезон, ми повинні будемо думати про наступний. І поки що не здається, що ціни, зокрема, на газ упродовж цього року будуть різко знижуватися.
І третій виклик – питання макроекономічної стабільності й бюджетної дисципліни. Адже на тлі багатьох кризових процесів, а також тривожних глобальних економічних процесів, наша влада далі продовжує інвестувати колосальні ресурси, наприклад, у “Велике будівництво”, яке серйозно вимиває фінанси з інших сфер – економіки, соціальної сфери. Тому в мене є побоювання, що ця недалекоглядна політика неймовірного закопування грошей в асфальт і “вимивання” ресурсів з інших сфер, в тому числі й з оборонного сектору, може призвести до серйозної нестабільності у соціально-економічній сфері”.
І.Г.: “У 2022 році, як і минулими роками, очікування від роботи президента, Верховної Ради та Кабміну треба супроводжувати щирими молитвами, аби учасники цієї “трійки” своїми “реформами” та ініціативами нашкодили економіці, армії, іміджу України в світі менше, ніж могли би”.
Ситуація на сході – чи буде масштабне вторгнення РФ?
М.Б.: “Ймовірність масштабного збройного протистояння Росії проти України завжди висока, доки існуватиме держава Росія і доки Україна бажатиме жити як демократична і незалежна держава з перспективою членства в НАТО та ЄС. Геополітичні інтереси Росії й членство України в НАТО – не сумісні. РФ, доки існуватиме, буде боротися за те, щоби “поглинути” Україну і здійснювати контроль над нашою державою. А якщо Україна хоче бути незалежною та успішною, вона повинна завжди боротися проти цих намірів РФ. У такому ключі завжди є висока ймовірність масштабного вторгнення Росії. В будь-яку мить, будь-якого місяця, будь-якого року”.
І.Г.: “Росія хоче домогтися нового переділу сфер впливу в Європі та світі, щоб ще хоча б на кілька десятиліть зберегти за собою статус “великої держави”. Путін хоче бути схожим на Сталіна, увійти в історію великим об’єднувачем розваленої імперії. Погрозами демократичним державам, спробами дестабілізувати увесь світ Росія намагається “зламати слабкий Захід”, всадити лідерів впливових країн за стіл переговорів й домогтися, щоб вони визнали її територіальні претензії.
У всіх цих планах місце для України одне – бути колонією Москви.
Тому російське вторгнення імовірно буде. Коли? Тоді, коли його спроба чи погроза ним забезпечить нашому ворогу найкращий результат”.
Чим закінчиться тиск на Порошенка?
М.Б.: “Гадаю, що Зеленський бавиться з вогнем. Бо його тиск на національну опозицію зумовлений суто електоральними переконаннями. Він собі обрав опонентом Порошенка, низку інших політичних і бізнесових фігур і намагається у боротьбі з ними отримувати підтримку частини виборців. Та ця гра з використанням репресивних інструментів може погано закінчитись для влади і стати додатковим приводом для негативних процесів. Тобто, здійснюючи тиск на національну опозицію, Зеленський фактично посилює негативний вплив інших загрозливих обставин для країни. Якщо президент не зупиниться, то його протистояння з представниками прозахідної опозиції буде створювати додаткову нестабільність в Україні”.
І.Г.: “Тиск як на Порошенка, так і на будь-яких інших опозиційних лідерів, котрі не годуються з рук Кремля, в перспективі може трохи підняти те, що регулярно падає в Зеленського та його команди, – рейтинги. Та лідери демократичних країн ефективно протидіють диктаторам на кшталт Лукашенка, а також уважно стежать навіть за немічними спробами “стати таким, як Бацька”. Тож коли настає потрібний час, то вони вживають заходів “умиротворення”, від яких страждають не тільки різні “наполеончики”, але й пересічні громадяни. Тому в стратегічній перспективі політично вмотивовані кримінальні провадження шкодять національним інтересам України. Чим швидше Зеленський це зрозуміє, тим менше шкоди він спричинить і собі, і країні”.
Чи очікувати на кадрові зміни в керівництві ОДА?
І.Г.: “Важко знайти більш постійну річ, ніж кадрові зміни. Не оминуть вони й Чернівецьку ОДА. Якими саме будуть ці зміни, залежить не тільки від різних очільників, заступників й начальників, не лише від результатів їхньої роботи. Велику роль відіграє те, який вигляд ОДА матиме в очах керівника держави Зеленського, його заступника Єрмака та низки менш відомих, але впливових фігур”.
Чи переформатується більшість у міськраді?
І.Г.: “Впровадження імперативного мандата може змінити ситуацію в Чернівецькій міськраді. Завдання мера Романа Клічука як місцевого політика полягатиме в тому, щоб якомога довше зберегти чинну депутатську більшість. Завдання його опонентів – якомога швидше поховати цю більшість, створити нову, повернути собі реальні важелі впливу. Якщо для цього треба буде звільнити Марину Кирилюк чи навіть припинити повноваження Романа Клічука, то такі сценарії звісно розглядатимуться”.
