Майстриня з гірського села Паркулина, що на Путильшині, Галина Пилипко вже п’ятий рік працює у відомого ювеліра в столиці Чехії Празі.
Розповідає, що з дитинства захоплювалася малюванням, йдеться в публікації ” “.
– Моя сестра викладала в районному центрі дитячої та юнацької творчості. Вела гурток “Художнє мистецтво”. Я до неї приходила щодня, відвідувала заняття – і так в мене з’явилася любов до малювання. З часом у мене почало виходити навіть дуже добре. Після дев’ятого класу батьки порадили вступити до Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка. І я, звичайно, погодилася, – каже дівчина.
“Це дуже захоплювало мене”
Галина вступила одразу на три художні відділи – дизайнера, педагога та художника-ювеліра. Та згодом обрала саме останній фах.
– Ювелірне мистецтво було для мене чимось новим і дуже цікавим. Я хотіла навчитися цій справі, хоча взагалі нічого про неї знала. Уже під час навчання зрозуміла, що зробила правильний вибір. Створення ескізів і плавлення металу – це все було таким захопливим для мене. Я дуже вдячна Івану Задорожному, моєму викладачу. Саме він спонукав мене до навчання, дозволяв працювати серед ночі в майстерні, де я вдосконалювала вміння, – каже Галина.
У 20 років, після закінчення коледжу, дівчина отримала пропозицію роботи від відомого празького ювеліра Славомира Примака.
– Мій однокурсник Іван вивчився на коваля і поїхав працювати в Чехію. Коли він встановлював ковану решітку Славомиру Примаку, той спитав, чи не має той знайомих ювелірів. Іван одразу зателефонував мені і розповів про пропозицію роботи. Я, довго не думаючи, погодилася, – розповідає майстриня.
Каже, що не хвилювалася ні через нове місце проживання, ні через мову, якої не знала. Вирішила, що все вивчить під час роботи.
– Згодом виникли трохи труднощі з мовою. Хоч і здається, що вона не складна і схожа на нашу, але це не так. Я не знала, як називаються певні інструменти, не могла пояснити, що мені потрібно, все показувала на картинках. Я й досі ще не знаю досконало мови. Мені пощастило, що Славомир володіє російською трохи.
“Відчуваєш себе володарем металу”
Дівчина каже, що була дуже вражена красою Праги. Найбільше її захоплює архітектура. Одразу ж після приїзду вона намалювала свою першу картину олійними фарбами “Карлів міст”.
– Ця краса міста мене і досі захоплює. Коли виникали якісь труднощі, я просто гуляла вуличками – і все забувалося. У роботі не було дуже складно, бо те, що треба, я вміла робити. Ми працюємо як на замовлення, так і ремонтуємо прикраси, які нам приносять. Дуже часто у нас замовляють каблучки, кулони, кольє, перстні. Виготовляємо і золоті монети, і військові печатки, медалі, – мовить художниця.
Додає, що найбільше їй подобається етап плавлення металу та створення з нього прикраси.
– Найбільше люблю етап, коли плавиться золото чи срібло. У такий момент відчуваєш себе наче володарем, здатним створити витвір мистецтва зі шматка металу. Кінцевим процесом є полірування, коли робиш виріб довершеним, надаєш йому блиску. Трапляється, так захоплюєшся роботою, поринаєш у неї, що можеш години за цим процесом неї провести і навіть не помітиш. Це справді робота, яку я дуже сильно люблю, – розповідає Галина.
Зараз дівчина разом з іншими майстрами працює над інкрустацією історичної книги “Чеські мужі”, яка буде виконана вручну та присвячена 100-річчю заснування Чеської Республіки.
– Це задум Славомира, він дуже любить історичні монети. Ця книга – на честь знатних і відомих мужів Чехії. Над нею працює дуже багато людей. Зараз я шліфую та гравіюю срібні й золоте оздоблення. Ця книга мала бути виготовлена в одному екземплярі, але з’явилося багато охочих її отримати. Тому ми створимо ще кілька таких, можливо, з трохи іншим дизайном. Вартість цієї книги – мільйон чеських крон (1,2 мільйона гривень). Я дуже рада, що маю змогу працювати над такою роботою, – каже дівчина.
Галина Пилипко додає, що дуже сумує за Україною, за гірськими краєвидами рідної Путильщини. У майбутньому мріє повернутися та заснувати власний український ювелірний бренд. Хоче створювати унікальні прикраси.
” ”
