Дедалі частіше випускники шкіл не хочуть здобувати вищу освіту. Хтось одразу шукає роботу вдома, а деякі – за кордоном.
Найчастіше причиною такого вибору є те, що їхні батьки або родичі уже багато років на заробітках, йдеться у публікації ” “.
“Рік попрацюю, а потім буде видно”
Як розповів ” ” цьогорічний випускник однієї з буковинських шкіл Григорій, його батьки працюють за кордоном вже понад 10 років. Вони хотіли, щоби хлопець здобув вищу освіту, але той навіть не думав про це.
– Батьки пропонували вступати на економічний факультет ЧНУ. Мені це не потрібно. Зараз ще перебуваю в Україні, але незабаром планую їхати до батьків, буду працювати на будівництві. Навіщо мені та вища освіта? Скільки часу вчитися, щоб потім заробляти 6-7 тисяч гривень? Я краще відразу там зароблю більше, ніж з освітою в Україні. Планую – у Берлін, там можна заробляти і більше тисячі євро на місяць “чистими”.
– Багато моїх знайомих, імена яких я не хотів би називати, залишили навчання після 1-2 курсу і тепер працюють у Німеччині. Я ж вирішив одразу, що не буду втрачати декілька років.
“Можливо, ще одумається”
Мама одинадцятикласника Олександра Надія розповідає, що її син ще з 10 класу вирішив, що нікуди йти вчитися не буде.
– Ще є рік часу, але бачу вже, що він нікуди не те, що не хоче, навіть не планує йти вчитися. Ми з чоловіком працюємо в Німеччині, він вдома в селі з бабусею. Можливо, таки візьмемо його з собою на рік після 11 класу, а потім він одумається, побачить, що це за “труд”, і передумає”, – ділиться жінка.
Голова Чудейської громади Анатолій Піцул каже, що таке явище є досить поширеним у їхній громаді. Найчастіше 11-класники виїжджають із батьками або родичами у Бельгію.
– У нас такі випадки є доволі поширеними. Випускники шкіл вже не перший рік виїжджають із батьками або рідними на роботу за кордон. У нас в селі багато людей їздить на роботу в європейські країни. Можу лише сказати, що цього року таких випадків поменшало порівняно з минулими.
Думка
Ярослав Кирпушко, директор Буковинського центру реконструкції і розвитку:
– Якщо згадати, скільки часу триває дистанційне навчання, то таке явище не дивне. Але от те, що ці діти іноді навіть неповнолітні і працюють там, це небезпечно. Якщо би служби поліційні чи інші в країні з’ясували, що працює неповнолітній – це серйозні стягнення у роботодавця, хіба що роботодавцями є їхні батьки. У нас тривалий час відбувається переоцінка цінностей. Раніше батьки вважали, що шлях до доброго життя для дітей – це якісна чи просто вища освіта, і тому вони за кордоном заробляли гроші, щоб тут діти вступили. Це модель 5-10-річної давності. Але зараз з’ясувалося, що щось тут не так. Отримавши вищу освіту, діти ставлять собі питання: куди з нею піти? Тепер інша реальність, потрібно вступати за тим фахом, який тобі потрібен. Якщо потрібна вища освіта, то її здобувають. Це прекрасна ситуація, яка показує, що освіта поступово набирає якихось реальних обрисів. Якщо ж людина не розглядає для себе можливості вищої освіти, то це її вибір. І це теж нормально.
” ”
