Біля воріт нас зустрічає господар. Заходимо на обійстя, де звисають виноградні грона. Виноград тут скрізь: і на городі, і в теплицях.
– Виноград – це не тільки смачно, а й дуже корисно. У ньому містяться всі необхідні вітаміни та мікроелементи. Хто постійно вживає виноград – той менше хворіє. Я переконався в цьому на власному досвіді, – запевнив пан Сергій, йдеться в публікації ” “.
– Тому радив би кожному буковинцеві посадити на своєму городі хоча би кілька саджанців винограду. Це не важко, потрібні лише бажання та деякі знання. Селекція у цій галузі розвивається дуже стрімко. Якщо раніше науковцям потрібно було кілька років, аби вивести новий сорт, то зараз щороку виводять десятки сортів. Вони більш стійкі до шкідників, витримують чималі морози, мають великі ягоди, що не тріскають від дощів. Якщо виноград правильно посадити і доглядати за ним, то він почне плодоносити вже наступного року. З одного куща можна зібрати до 50 кілограмів ягід.
“Заробили шалені гроші”
Раніше Сергій Адамович із дружиною Ольгою жили в Чернівцях на Роші. Потім вирішили переїхати в село. Придбали в Михальчі стареньку хатину за 100 доларів.
– Спочатку ми займалися трояндами – весь город був у квітах. Я передплачую багато журналів із городництва. Прочитав там про виноград і вирішив спробувати. Спершу виділили під цю культуру невеличку діляночку і посадили понад сто кущів. На той час збудували вже теплицю, де теж посадили до 20 кущиків. Це був 2000 рік, – пригадує пан Сергій.
– Результат виявився феноменальним. Ми заробили шалені гроші. Виноград коштував дуже дорого. За продані ягоди з одного куща тоді можна було придбати дві автівки “Жигулі”. Нас це захопило. Протягом п’яти наступних років ми зменшували насадження троянд і повністю перейшли на виноград.
На подвір’ї стоять величезні чани з водою. “Відстоюємо її для поливання винограду. Таким чином вода збагачується різними мікроелементами, нагрівається під сонцем, – пояснив чоловік. – Поливати виноград слід теплою водою, що вдвічі підсилить його ріст”.
Грона – по два-три кілограми.
Господар заводить нас до великої теплиці. Тут рівними рядочками росте виноград, звисають величезні грона різнокольорових ягід різної форми. До кожного куща прикріплена бирка з назвою сорту.
– Неможливо запам’ятати назви всі сортів, адже їх у нас понад 550, – хвалиться пан Сергій.
– Маємо три теплиці. Ця найбільша і займає шість соток. Є ще дві по дві сотки. Винограду було дуже багато. Ми вже майже весь зрізали, останній збираємо. Грона були великі – по кілограму-два. Деякі навіть по три-чотири кілограми. Сорт кишмиш може давати і по шість кілограмів. Ягоди можуть бути довжиною до трьох-семи сантиметрів. Продаємо свій виноград на ярмарках у Чернівцях та сусідніх областях. Часто беруть оптом. Сортовий виноград коштує 80-100 гривень за кілограм. Зараз продаємо по 60.
“Ви собі навіть не уявляєте, як я це люблю. Це не просто робота, а найбільше моє захоплення, – запевнив виноградар.
– Доводиться прокидатися дуже рано і пізно лягати. Не маємо ні вихідних, ні свят. Наша колекція постійно поповнюється. Цього року я придбав понад 120 сортів винограду і зробив більше ніж тисячу щеплень. На одному кущі прищеплюю кілька сортів. Новинка гарного винограду коштує три-чотири тисячі гривень. І це не саджанець, а лише пагінець із трьома бруньками. А його треба ще прищепити або вкоренити. Кажемо з дружиною: “Все, більше не будемо нічого купувати”. Але не можемо зупинитися”.
Господиня обрізає виноградні грона і складає їх у ящики. “Багато роботи щодня маємо. Закінчуємо її 31 грудня, а після Різдвяних свят знову починаємо. Але я не шкодую, що пішла з міста в село, – запевнила пані Оля. – Уже багато років хворію на бронхіальну астму. Якби лежала на дивані, то, напевно, давно би мене не було. А так, свіже повітря, постійно в русі. Це мене рятує”.
Ми зайшли ще до однієї теплиці, де виноградар розводить саджанці. Тут дуже тепло, є крапельний полив.
– Продаємо саджанці на ярмарках. Маємо вже постійних покупців. Робимо з нашого винограду смачне натуральне вино – 300-400 літрів щороку. Половину зароблених коштів витрачаємо на нові саджанці, ємності для води, інструменти, біодобрива. Маю сім мотоблоків, спеціальні драбини. Придбали мікроавтобус, яким їздимо на ярмарки. Обладнали там постіль, поставили столик. Не застосовуємо жодних хімічних препаратів. Самі робимо компост зі скошеної трави. Я придбав 12 машин овечого гною, заплатив майже 15 тисяч гривень. Недавно мені виповнилося 70 років. Але я ще можу лазити весь день по драбині – то вгору, то вниз. Рух – це життя. Тому старість не зможе мене наздогнати, – сміється пан Сергій.
” ”
