“Подайте, люди добрі, немічному на хліб”, – такі слова ми досить часто чуємо на вулицях Чернівців. У багатьох виникає питання: звідки ці люди в нашому місті та хто за ними стоїть.
Це кореспондентка ” ” з’ясувала у голови громадської організації Сергія КАЧМАРСЬКОГО, який вже декілька років веде боротьбу з жебраками на вулицях міста.
– Ця історія розпочалася ще п’ять років тому. Ми побачили на вулиці Небесної Сотні старенького дідуся. Мене здивувало те, що він жебракував із дев’ятої ранку до шостої вечора. Це було взимку, під час сильних морозів. Коли я поспілкувався з ним, то зрозумів, що він не бачить зовсім. Одразу виникло питання: “Хто його привозить?” Тоді чоловік відповів: “Мене привозять добрі люди”. Потім на Небесної Сотні я помітив ще двох жебраків, один із них був на інвалідному візку, а інший – у картонні коробці. Тоді я зрозумів, що діє ціла система, – розповідає пан Сергій.
Жебраки спали на глині в хаті без вікон
– Одного вечора, разом із своїми колегами ми почали стежити за жебраками. Коли почало темніти, за ними приїхала машина. З неї вийшов чоловік ромської зовнішності та забрав їх. Разом із поліцейськими ми з’ясували, де він живе. Коли приїхали за вказаною адресою, то побачили дві хати. Одна була досить доглянута. У ній жив той чоловік, який забирав безхатьків. Його звали Андрій. В іншому ж будинку творився жах: не було вікон, підлоги, жебраки спали просто на глині, – розповідає пан Сергій.
Після того, як в будинку Андрія провели обшук, поліцейські вилучили кілька пакетів із грошима.
– Там були пачки з дрібними купюрами. Цікаво те, що кожна пачка була перев’язана різними резинками. Пізніше нам Андрій зізнався, що тисячу доларів він зобов’язаний віддавати їхньому “барону”, – каже Качмарський.
Через те, що бракувало доказів, Андрія так і не затримали. Єдине, що попросили, – покинути територію нашої області.
– Тих жебраків, а вони, на хвилиночку, були хворі, влаштували у геріатричний пансіонат. Проте через деякий час вони звідти пішли, залишився лише один, – додає Сергій Качмарський.
Так звані “жебраки”, мають постійні точки: біля центрального входу в парк Шевченка, біля торгового центру “Формаркет”, біля ринку “Центральний”, перехрестя біля “Кварцу” та вулиця Кобилянської.
“Зцілюються” миттю
– Буває, що ці на вигляд хворі жебраки дивом “зцілюються”. Наприклад, випадок, який нещодавно трапився на Калинівському ринку. Чоловік сидів у картонній коробці та вдавав, що він не може ходити. Коли ж до нього підійшов охоронець, той одразу встав, – згадує пан Сергій.
Серед чернівецьких жебраків є жителі Івано-Франківська, Закарпаття, Донецька та навіть Росії.
У середньому за рік вони можуть разом заробити близько 50 тисяч доларів.
Перед зустріччю з кореспонденткою ” ” Сергій Качмарський проїхався по точках, проте того дня представників “жебрацького бізнесу” не було. Погода була не дуже, мокро…
” ”
