Коронавірусна інфекція знову набирає обертів: збільшується кількість хворих, госпіталізацій та померлих.
Кореспондентка ” ” побувала у реанімації першої міської лікарні, пише molbuk.ua.
Мене зустрічає лікар-анестезіолог Роман КУРУЛЮК. За словами пана Романа, з шести реанімаційних ліжок всі заповнені.
Стан пацієнтів важкий
– Загалом у нас в лікарні – понад 60 ковід-хворих пацієнтів. Шестеро з них зараз у реанімації, стан їхній важкий. Не можуть дихати, постійно перебувають у кисневих масках. Троє пацієнтів йдуть на покращення, але коронавірус – дуже підступна хвороба, тож стан людини може змінюватися. Одна жінка – на штучній вентиляції легень, вкрай важка. Інший чоловік дуже довго в нас лежить. Також є молодий чоловік, якого перевели до нас на вихідних, стан його був покращився, але вночі знову стало погано. Невідомо, чи це штам “Дельта”, тому що звичайні ПЛР-лабораторії показують лише результат коронавірусу: позитивний або негативний, – каже Роман Курулюк.
– На високий рівень госпіталізації впливають три фактори. Перше – ми всі дуже розслабилися і забули про карантин. Дуже багато людей ходить без масок, не дотримується карантинних обмежень. Почали проводити масові заходи: весілля, дні народження, хрестини, – розповідає пан Роман. – Друге – через “Дельту” ми спостерігаємо досить високі показники захворюваності. Штам цей надзвичайно заразний, десь у півтора-два рази перевищує заразність попереднього британського штампу, який був навесні. У цього штампу дуже малий інкубаційний період – 5-6 діб. І третє – надзвичайно малий рівень вакцинації. Серед госпіталізованих людей, майже немає вакцинованих. Наразі у нашій реанімації жодного вакцинованого, – додає Роман Курулюк.
Роман Степанович проводить мене в палату, де я одягаю спецодяг: бахіли на взуття, маску індивідуального захисту, шапочку, рукавички й захисний костюм. Поверх надягаю ще одну пару бахіл.
– Дайте вашу руку, – каже пан Роман.
Даю праву руку. Роман Курулюк бере ножиці та на захисному костюмі біля вказівного пальця прорізає невелику дірку.
– Засуньте палець, щоби ніде не було оголеної ділянки тіла, – пояснює.
На іншій руці – така ж сама процедура. Після цього надягаю ще одну пару захисних рукавичок. На обличчя поверх маски надягаю ще й респіратор. Дихати стає дедалі важче. Останнє, що на мене одягли, – захисний щиток.
У палаті – дві жінки
Мені у всьому тому захисному одязі дуже незручно, немає чим дихати через респіратор, маску та захисний щиток. А лікарі по вісім годин не виходять із зони…
Заходимо в реанімацію. Проходимо у першу палату. Там лежать дві жінки. Одна лежить без свідомості та підключена до апарату штучної вентиляції легень. Інша сидить на ліжку, на її обличчі киснева маска. До неї підходить лікар.
– Ну, як ви?
– Уже краще, – відповідає.
– Краще буде тоді, коли підете додому. Як у вас ніч минула? – запитує.
– Спокійно, виспалася.
– Ви одужаєте, – каже лікар та гладить хвору жінку по руці.
– Дуже дякую вам, ви мене з того світу витягнули, – каже жінка.
Йдемо до наступного пацієнта.
– Це молодий чоловік, ішов на покращення, проте вночі йому стало зле, – каже лікар.
Чоловік сидить. Проте вигляд дуже втомлений… Звертаю увагу, як він дихає. Дуже важкий вдих та важкий видих.
– Що ж ви нас так налякали вночі? – запитує Роман Степанович.
Чоловік лише опускає голову.
До кожного із шести пацієнтів лікар підійшов та намагався бодай якось підбадьорити хворих.
Виходжу з реанімації та поетапно знімаю захисний одяг. Після побаченого згадую слова, які часто чую на вулиці на зупинках, ринках: “Коронавірусу нема, його вигадали політики, щоби ми вмерли з голоду”…
Як повідомив кореспондентку molbuk.ua завідувач ковідного відділення першої міської лікарні Дмитро Білоус, стоном на 17 вересня кількість ковід-хворих пацієнтів збільшилося до 100 людей. (!!!)
” ”
