Проходить випускний вечір останнього курсу в економічному університеті. Під час банкету підхмелені студенти — майже всі поголовно діти відомих олігархів і бізнесменів — починають приставати до свого улюбленого викладача:
– Дмитре Петровичу, а хочете ми скинемося всією нашою групою і купимо вам на пам’ять крутий ноутбук?
– Ні, хлопці, спасибі, не треба — відповідає викладач.
– Ну, Дмитре Петровичу, а давайте ми скинемося всім нашим потоком і подаруємо вам новий “Мерседес”?
– Спасибі, хлопці, не варто.
– Ну, Дмитро Петрович, ну, дорогий наш, може бути, ми всім факультетом скинемося і подаруємо вам котедж на березі в Майамі? Ми ж вас так любимо, так любимо!
– Хлопці! — грізно каже викладач. — Не варто, право слово!
– Дмитре Петровичу, ви нас стільки років вчили, ми хочемо вам віддячити. Скажіть, що Ви б хотіли від нас в подарунок?
– Знаєте, найкращим подарунком для мене було б, якби ви ніколи і нікому не стали розповідати, що вчилися саме у мене!
” ”
