Єгипет – це країна, яка на 90 відсотків складається з мусульман. І лише 10 відсотків – християни. Здавалося б, яка різниця, хто якої віри? Ніколи на це раніше не звертала увагу. Проте іслам має власні закони, які слід поважати, коли ти на території мусульманської країни. А у багатьох випадках – і дотримуватися тутешніх порядків, якщо не хочеш утрапити в халепу.
Та найбільше мене вразили єгипетські жінки. Я знала, що всі мусульманки носять закриту форму одягу. Але одна справа – бачити їх у фільмах, а інша – на власні очі. Єгиптянки відпочивали поряд із іншими курортниками з України, Білорусі, Росії, але істотно відрізнялися формою одягу.
Зокрема, у час, коли ми, знемагаючи від спеки, розгулювали територією готелю у коротких шортах і топах, єгиптянки ходили у довгих темних хіджабах, які закривали повністю руки, ноги та голову. Багато хто з жінок також носив нікаб – головний убір, який закриває обличчя, залишаючи вузький проріз для очей.
Часом спостерігала, як територією готелю прямує родина єгиптян: чоловік – у легкому одязі європейського зразка, а жінка – закутана з ніг до голови у темне покривало. Їй же, мабуть, дуже спекотно, думала я.
Мені було їх шкода. Адже ці жінки ніколи не зможуть йти вулицею, розплівши волосся, і щоби вітер куйовдив їхні довгі пишні коси, а сонце вигравало на них своїми барвами…
Натомість деякі з них, ті, що без нікабів, звісно, були доволі яскраво нафарбованими. Основний акцент – на очі з накладними віями.
На пляжах багато наших туристок засмагали у бікіні. А ісламські жінки – у спеціальних купальних костюмах, які прикривали все тіло. І ніде вони не ходили самі, лише у супроводі своєї родини.
Певні обмеження стосувалися усіх відпочивальниць, незалежно від країни. До прикладу, на пляжі висіла табличка з заборонами, серед яких, зокрема, ходити топлес.
Ще зауважила, що серед готельних працівників не було жодної жінки. Лише чоловіки. Причому також одягнені занадто спекотно як на 40 градусів: закриті туфлі, штани, сорочки з довгим рукавом… Мабуть, звикли.
Так от, всюди там на роботі зустрічала лише чоловіків. Вони працюють кухарями, прибиральниками в готелях, офіціантами, адміністраторами, продавцями… Та всюди. Єдиний випадок, коли мені трапилася “працююча” жінка, – серед співробітників аеропорту. Тут туристів, які покидали країну, ділили на дві черги: жіночу та чоловічу. Ця працівниця аеропорту ретельно обшукувала кожну – від дівчаток до літніх пань – чи хтось із них, бува, не намагається вивезти з Єгипту чогось забороненого.
Якось в одному з магазинів я розговорилася з місцевим доволі симпатичним продавцем. Він розповів мені, що належить до цих десяти відсотків християн, які мешкають на території Єгипту. Тож його дружина не носить хіджаб та не змушена дотримуватися різних приписів. Це був один із небагатьох випадків, коли я стикнулася зі звичним для мене світом.
Загалом ці закутані з ніг до голови жінки мене страшенно вразили. Пізніше прочитала, що Єгипет, за даними деяких досліджень, займає останнє 24 місце з прав жінок серед арабських країн. Широко розповсюджені примусові шлюби, сексуальні домагання, обмеження права на освіту та роботу… Після прочитаного у мене волосся стало дибки. Воістину, чи не найбільше щастя в арабській країні – це народитися чоловіком.
Але це ще “квіточки” порівняно з тим, які заборони впроваджують таліби – радикальні ісламісти, які блискавично завоювали Афганістан протягом останніх тижнів. У 90-их роках, коли вони були при владі, часто траплялися випадки насильства щодо жінок. Їх били і навіть вбивали за те, що виходили до магазину без супроводу чоловіка. Жінки не мали права йти до лікаря без письмової згоди чоловіка. Це при тому, що лікуватися можна було лише у медика жіночої статі. Їм відрізали пальці за лак на нігтях…
Схоже, ці порядки повертаються, хоча таліби начебто й обіцяють розширення прав жінок. Молоді дівчата, які виросли вже при зовсім інших порядках, тепер будуть сидіти по своїх домівках – без освіти, розваг, жодних прав … Їм залишатиметься тільки займатися домогосподарством і народжувати дітей…
Направду, я щиро вдячна долі, що народилася в європейській країні. Так, у нас теж багато проблем із правами жінок. Але тут не відріжуть палець за манікюр…
” ”
