Чернівці почали бурхливо розвиватись після приходу австрійців у 1775 році.
Саме у цей час започатковується кам’яне будівництво, розвиток якого заохочувався австрійською державою. Адже до того в місті не було жодного мурованого будинку, а всі споруди були дерев’яними під солом’яними стріхами. Навіть резиденція першого керівника Військової адміністрації генерала Сплені була з дерева.
Наступний керівник Дистрикту Буковина барон Карл фон Енценберг у своїй першій доповідній зазначав: “…відомо, що Чернівці щільно забудовані та виключно з самого дерева, до того ж переважно бідненько”.
1780 року військові зводять перший кам’яний будинок у місті, у якому, поряд з резиденцією керівника Військової адміністрації краю генерала Енценберга, розмістили й місцевий суд. З 1786 року “Генеральський дім” служив вже цивільній адміністрації краю як адміністративний будинок Буковинської окружної управи. Пізніше, коли Буковина стала окремим коронним краєм (1849), а Буковинський крайовий уряд перемістився у нове приміщення, у “Генеральському домі” знаходився крайовий суд.
У 1823 році, в Чернівцях відбулася офіційна зустріч цісаря Франца I з російським імператором Олександром I, який протягом п’яти діб перебування в місті проживав у “Генеральському домі”.
Від свого “народження” споруда постійно приростала різними прибудовами. Зокрема, у ХІХ ст. існувала арка (знесена у 1880-х), що з’єднувала “Генеральський дім” з іншими адміністративними будівлями, розташованими на іншій стороні сучасної вул. Шкільної. А навпроти будівлі, ліворуч від костелу Воздвиження Святого Хреста розміщувалася гауптвахта.
Споруда, разом з усім кварталом, постраждала під час великої пожежі в 1859 році.
Світлини з архіву Едварда Туркевича
