Гравітон… Класичний спальний район, де у кожному дворі на лавочках бабусі обговорюють останні новини, а великі компанії підлітків гасають у пошуках пригод.
Про проблеми мешканців Гравітону – у публікації ” ” за 1-7 липня, пише molbuk.ua
Це район, усіяний багатоповерхівками, де мешкають більше 10 тисяч людей. Починається він, за словами гравітонівців, від церкви Святої Ольги, тобто від вулиці Руської, 247-А, і закінчується біля об’їзної дороги.
Взагалі церков тут чимало – вочевидь, для кожної парафії своя. Куполи храмів виблискують поміж багатоповерхівками, і виглядає це все доволі чудернацько.
“Викинув кошеня просто з джипа”
Їдучи вулицею Руською – головною “артерією” Гравітону – можна помітити, як активно розбудовується район. Нові висотки виростають, як гриби після дощу. Вони впевнено посувають старі хати. Хочеться фотографувати цю старовину. Бо розумієш: ще кілька років, і вона зникне.
Виходжу на кінцевій зупинці тролейбуса. Зелена ділянка тут – справжні хащі! Я навіть помірялася “зростом” із тими бур’янами: деякі з них вищі мене! Зате це, мабуть, чудове місце для перехожих, щоби справити свої потреби . А ще тут добре песикам (зауважую, як вони собі тут нишпорять). Ну і сміття можна скидати, все одно ніхто не помітить у тих джунглях.
На ринку неподалік компанія чоловіків торгує запчастинами.
“А нас сфотографуєте?” – жартують. “Чому б ні”, – відповідаю і, клацаючи фотоапаратом, розпитую про проблеми мешканців Гравітону.
“Тварин постійно підкидають із довколишніх сіл. Через це багато собак розвелося. Зайдіть у двори, їх там повно. А до мене на ринку торік кішка прибилася, – розповідає продавець на ім’я Іван, показуючи на сіру кицю поряд. – Я її прихистив, підгодовуємо всі. Назвали Ларисою. Вона така кумедна – м’яса не хоче, а квасолю, капусту їсть, аж за вухами лящить! Недавно просто у мене у контейнері народила п’ятьох кошенят! Ми їх пороздавали, коли вони підросли.
Чоловік додає, що колись одне кошеня отак додому забрав. Каже, тваринку горе-господарі просто шпурнули з машини і поїхали.
“Із джипа хтось викинув, при цьому мало не переїхав,– каже пан Іван. – Мені саме треба було котика, то я приніс додому. Тваринка ще й породиста виявилася – британська висловуха. Така була блохаста, з кліщами, жах. Ветеринар сказав, що ще такого запущеного кошеняти не бачив. Але я його вилікував, усі щеплення зробив. Тепер така гарна стала кішка, капець!”
Після розмови з продавцями переходжу дорогу і йду Алеєю Небайдужості, яку кілька років тому облаштували завдяки зусиллям небайдужих гравітонівців.
Стихійна торгівля тут процвітає, як і білі квіти на деревах, посаджених вздовж алеї. Спека страшенна, тож на лавочках немає майже нікого.
“У нас тут самокатокрос”
Біля будинку №273 повертаю у двори – там все ж прохолодніше. Міжбудинковий проїзд на диво гладенько заасфальтований, довкола багато зелені, на клумбах троянди… Гарно! За столиком сидять кілька бабусь і щось завзято обговорюють.
“Скажіть, які тут у вас проблеми?” – запитую, представившись.
“Оооо, у нас тут їх дуже багато, є що розповідати”, – відказують бабусі і починають перелічувати.
Починають здалеку – від Продана, який є депутатом від їхнього округу. Хвалять, бо саме за його сприяння, мовляв, і відремонтували тут проїзд вперше за 30 років. А раніше тут були страшенні ями, які місцеві засипали чим тільки могли, навіть подрібненою плиткою.
“Дуже гарно зробили міжбудинковий проїзд біля 273-го та 279-го будинків. Василь Сафронович із Бешлеєм приходили, з ними був ще якийсь їхній помічник, молодий пацан, – розповідають жінки. – А ще дитячий майданчик облаштували, лавочки, стежки. Ми Продана не хвалимо, але що зробив, то таки зробив”.
Ями зникли, натомість прийшли інші клопоти – компанії підлітків на самокатах. Для місцевих пенсіонерок це справжнє нашестя, бо, кажуть, діти ганяють на своїх самокатах відремонтованими вуличками і страшенно гуркотять.
“У цьому році модні самокати. І діти ними “гур-гур” і “гур-гур”. Ми, літні люди, за 60-70 років, виходимо тут посидіти у дворі, а вони всі туди-сюди. Зараз є ще нові самокати для стрибків, то ними з бордюрів стрибають. Бачте, я вже стала “просунута”, надивившись на все це. За день голова тріскає від тих звуків. Причому приходять з інших будинків, видно, вже свої їх проганяють через цей гуркіт. Ми жартуємо, що днями у місті був чемпіонат з автокросу, а у нас – самокатокрос”, – зауважує мешканка будинку №273 Зінаїда Манескул.
“Ночами ганяють, аж свистить”
Проте підлітки на самокатах – це ще не найбільше “зло”. Куди гірше компанії дорослих, які у теплу пору щовечора влаштовують собі забави під вікнами.
“Що тут коїться! Напиваються у довколишніх генделиках, а потім вкладаються спати на Алеї Небайдужості. На кожній лавці спить “алкаш”! Якось іду в поліклініку, дивлюся – на сходах покривало рухається! – додає одна з пенсіонерок. – А то хтось під ним лежить. Під голову постелив дорожню сумку, ще й килимок у когось з-під дверей вкрав, а зверху покривало, як земля, брудне. Їх зараз немає, бо сонце пече, а ви прийдіть під вечір, побачите: всі лавки на алеї будуть зайняті”.
“А ці нічні магазини взагалі треба зачинити, – зауважує ще одна бабуся. – Сюди з Остриці приїжджають каву попити. Лайка, бійки, крики, биття пляшок, – і так всю ніч. Румунську музику вмикають на весь район. Навіть телевізор ввечері не можеш послухати, бо воно реве. Вийдеш, зробиш зауваження – вікна б’ють!”
“А гонки! Щовечора після десятої починають ганяти мотоциклами, машинами! Так їздять, аж свист іде! А зараз ще оці мотоцикли нові, то вони постійно “др-др-др”. І отак туди-назад їдуть, – скаржиться пані Зінаїда. – Дуже просимо патрульну поліцію при в’їзді на Гравітон встановити обмеження швидкості хоча би з 23.00. І нехай поліція чергує. Кілька разів оштрафують – і вже не будуть так ганяти. Якби поліція хотіла виконати план по затриманню порушників – вони би за один вечір тисячі тут зірвали! Ви, може, подумаєте, що баби просто примхливі. Але це все правда!”
Також мені розповіли про бювет, будувати який розпочали в минулому році у дворі будинку №267. Тільки й того, що весь двір під керівництвом тодішнього головного комунальника міста Володимира Бешлея розрили, а далі роботи зупинилися: не стало коштів.
“А мешканці будинку №267 перед тим якраз так гарно упорядкували територію. Тепер вони дуже засмучені, бо ввесь двір, м’яко кажучи, розгадили, та й на тому все, – нарікають гравітонівці.
Пенсіонерки згадали і про поліклініку на Гравітоні, відкриття якої довго та важко добивалися. І ось вона нарешті є. Але не без проблем. Зокрема, не вистачає як сімейних терапевтів, так і вузьких спеціалістів, таких як ендокринолог, уролог, травматолог. Через це літнім людям доводиться їздити на прийом до цих лікарів аж у центр міста.
“То який же тоді був сенс добиватися поліклініки на Гравітоні, щоби потім їхати в центр на огляд!” – обурюється пані Зінаїда.
Бабусі скаржаться на амброзію, якою рясно поріс стадіон за Гравітоном. Мовляв, ця рослина викликає сильну алергію, там здавна цвіте, і нікому до неї немає діла. Тим часом на стадіоні діти граються…
Наостанок пенсіонерки записують мій номер телефону і обіцяють повідомляти про все наболіле.
“Ви приходьте – у нас тут на Гравітоні стільки проблем, що є про що писати”, – запросили.
” ”
