Традиційній румунській хаті вже понад 100 років. Тепер вона стала головним експонатом етнографічного музею села Нижні Петрівці.
Про процес відновлення хати розповіла директорка музею та керівниця громадської організації “Етнографічний музей села Нижні Петрівці” Наталія Балан.
За її словами, розбирати старовинний будинок та встановлювати його на новому місці допомогли жителі сусідніх Верхніх Петрівців. Працівники музею старалися зберегти хату в такому вигляді, в якому вона була раніше, йдеться в публікації .
Вона розповідає, що стара хата — справжня знахідка. Колись тут жила жінка, яка ткала килими. Потім тут жили Олена та Василь Віски, які безкоштовно віддали свій будинок громаді. Нові господарі побудували поруч будинок, а стару хату не змінювали, старалися зберегти весь побут.
“Погодилися віддати хату”
Про те, що будинку скільки років свідчать монети сторічної давнини, які майстри знайшли у фундаменті, вони 1926, 1930 років.
“Цю стару хату ми перенесли до будинку культури. Цим проєктом займається знавець пам’яток Лавранціо Драгомир з Бухареста. Він дуже любить такі старовинні хати, речі. Чоловік запропонував зробити музей, ходив по селі, шукав хату. Знайшли цю стару румунську хату, яку нам погодилися віддати господарі. Роботи вже підходять до завершення. Нам люди допомагають, моя мама готує працівникам їсти. Ми дуже довго шукали матеріал для перекриття даху, драницю. Було важко знайти, бо зараз вже таке не роблять. Купили в Красноїльську, дещо в Сторожинці”, – розповідає пані Наталія.
Жінка каже, що господарі, які подарували хату, дадуть в музей старі речі, що в них залишилися. Люди з села теж згодилися поділитися речами, щоби в будинку можна було повністю відтворити побут тих років.
“Господиня була народною майстринею”
Про новий музей нам також розповіла директорка будинку культури села, Лариса Кедик. Вона зазначає, що це проєкт України з Румунією для збереження культурної спадщини.
“Раніше тут жила одна господиня, вона вже давно померла. В неї не було дітей. Своє життя жінка присвятила ткацтву. У багатьох жителів села тих часів залишилися якісь її роботи, навіть у мене вони є. Всі килими, ковдри, які вона ткала, перейдуть в цей музей. Ця хата перейшла у спадок до Василя та Олени Віски, які не є родичами, так сталося за збігом обставин. Ця сім’я є дуже творчою. Мама Василя – вишивальниця, він – майстер різьби по дереву. Сім’я повністю зберегла цю хату, яка відображає архітектурну спадщину Нижніх Петрівців”, – розповідає пані Лариса.
В селі вже існує музей, він знаходиться в приміщенні старої будівлі сільської ради. Жителі також захотіли відобразити саме старовинну хату, яка існувала тут сторіччями.
Детальніше читайте у свіжому номері газети “Молодий буковинець”
