Територію селища Глибока було заселено здавна. РќР° РІРёСЃРѕРєРѕРјСѓ РјРёСЃС– РІ урочищі Замчище досліджено рештки глинобитних жителів поселення трипільської культури (III тисячоліття РґРѕ РЅ. Рµ.). Р’ РґРѕР±Сѓ раннього заліза (VIII—VII століття РґРѕ РЅ. Рµ.) РЅР° РјРёСЃС– існувало городище Р· трьома лініями валів та СЂРѕРІС–РІ, СЏРєРµ було заселено Р№ РІ слов’СЏРЅСЃСЊРєС– часи.
За літописними даними, у долині, де тепер розташоване селище, на Чорній Поляні в 1359 році молдовське військо здобуло перемогу над поляками.
Перша РїРёСЃСЊРјРѕРІР° згадка РїСЂРѕ Глибоку датована 1438 СЂРѕРєРѕРј. Р’РѕРЅР° подана, СЏРє запустіла місцевість РЅР° “Чорній Поляні”, Р° РІ грамоті цього Р¶ СЂРѕРєСѓ молдовський господар Ілля I наділив місцевістю РїС–Рґ назвою Глибока РїСЂРёРґРІРѕСЂРЅРѕРіРѕ СЃСѓРґРґСЋ Петра Гудиму. Напевно, тоді С– виникло село Глибока, назва СЏРєРѕРіРѕ походить РІС–Рґ місця Р№РѕРіРѕ розташування — селище лежить Сѓ глибокій улоговині.
1490 року в літописах згадується про те, що церква Глибокої увійшла до Радівецької єпархії, а в 1491 році молдовський господар Штефан ІІІ своєю грамотою ствердив передачу села Глибока придворному Юдці. Протягом довгого часу Глибока зі своїми землями і угіддями була власністю феодалів і монастирів, а поселення пребувало в особистій залежності від них. Феодальний гніт посилювався національним поневоленням.
Про багаторічну боротьбу проти османського гніту в народі існує чимало переказів. В одному з них розповідається, що в 1621 році козацький загін, очолений Миколою Мельником, разом з селянами Глибокої довгий час захищав Замчище від османів. Пізніше їм удалося вийти з нерівного бою без особливих втрат.
Р’ 1774 році Глибока, СЏРє С– РІСЃСЏ Буковина, перейшла РІС–Рґ Османської імперії РїС–Рґ владу Габсбурзької монархії. РќР° цей час РІ Глибоці проживало близько 30 сімей. Село СЏРє С– раніше часто перепродувалося поміщиками. Селяни Р¶ РїСЂРё цьому залишалися РІ особистій залежності РІС–Рґ панів, відробляли РЅР° С—С… користь панщину та інші феодальні повинності. Зокрема, РІ 1782 році кожний селянин РјСѓСЃРёРІ здати протягом СЂРѕРєСѓ десяту частину врожаю, РѕРґРЅСѓ РєСѓСЂРєСѓ, міток пряжі та відробити 34 РґРЅС– панщини. Кріпаки Р·РѕР±РѕРІ’язані були також збирати для поміщика СЃС–РЅРѕ, СЃРІРѕС—Рј тяглом орати землю, РїРѕ РѕРґРЅРѕРјСѓ РґРЅСЋ весною С– восени відробляти РєС–РЅСЊРјРё РЅР° СЂС–Р·РЅРёС… роботах, ремонтувати панські будівлі, привозити врожай Р· панського поля. Щоб виконати РІСЃС– ці повинності, селянам фактично треба було працювати РЅРµ 34 РґРЅС–, Р° майже втроє більше.
У 1812 році власник Глибокої здав село в оренду Івоніці Вітану, який примушував селян виконувати надмірну панщину, бив їх, загарбав 12 фальч орної землі і 10 пражин общинних пасовиськ. 1814 року за відмовлення виконувати додаткову панщину на молотьбі були жорстоко побиті 11 селян. Тоді втекло до Молдовського князівства 18 сімей. За даними подвірних книг, у 1815 році в Глибоці був 131 двір, з них 13 пустувало, бо господарі залишили село через непосильні побори та утиски.
РЈ 1834 році Р· 110 селянських господарств 41 мало РІС–Рґ 9 РґРѕ 15 фальч землі, 20 — РІС–Рґ 5 РґРѕ 9, 22 — РІС–Рґ 1 РґРѕ 5 С– 27 господарств халупників мали менше, РЅС–Р¶ РїРѕ 1 фальчі землі. Із загальної площі землі общинного користування третина була РїС–Рґ луками та пасовиськами, СЏРєРёРјРё ще Р· 1786 СЂРѕРєСѓ селяни користувалися спільно Р· поміщиком. Проте поміщики завжди намагалися привласнити ці землі. Наприклад, Сѓ 1823 році поміщик Михайло фон РўСѓСЂРєСѓР» привласнив С—С…, С…РѕС‡ СЃСѓРґРѕРІС– та адміністративні органи формально визнали належність цих земель сільській общині С– Р·РѕР±РѕРІ’язували Р№РѕРіРѕ повернути С—С… селянам. Господар маєтку 1840 СЂРѕРєСѓ захопив, Р° РІ 1856 році разом Р· маєтком продав С– селянські землі. Незважаючи РЅР° скарги С– протести селян, РЅРѕРІРёР№ власник здав ці землі РІ оренду німецьким колоністам.
Зневірившись у можливості повернути загарбані землі за допомогою урядових органів, селяни самовільно повернули їх для випасу худоби. Крайове управління розцінило цей вчинок як бунтарський, і на вимогу поміщика в Глибоку прибули солдати і офіцери, які суворо розправилися з селянами і повернули землю поміщикові. Обурливість і облудність цього вчинку властей, ще й в тому, що на селян поклали витрати на утримання карателів.
РќРµ допомогла селянам С– С—С…РЅСЏ скарга імператорові Францу Йосифу I (13 серпня 1862 СЂРѕРєСѓ). Землемір, СЏРєРёР№ РїСЂРёР±СѓРІ Сѓ село, щоб розмежувати селянські С– поміщицькі землі, поділив С—С… так, що селяни остаточно позбавились права РЅР° пасовиська, Р·Р° СЏРєС– РІРѕРЅРё боролись протягом майже 50 СЂРѕРєС–РІ. Щоб надати цьому акту вигляду законності, крайова рада Р·РѕР±РѕРІ’язала поміщика дати Р·Р° захоплені селянські землі жалюгідний РІРёРєСѓРї.
Після реформи 1848 року, селяни Глибоки змушені були викуповувати свої землі. Лише у другій половині XIX ст. після відміни панщини виникли сприятливі умови для економічного розвитку краю. 1857 року в селищі будується спиртовий завод, а в 1869 році починається будівництво залізниці Чернівці — Вадул Сирет — Сучава — відтинку Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, яка пройшла через Глибоку. В 1883 році відкрита станція Глибока-Буковинська.
Як виглядала Глибока у 90-х роках минулого століття: рідкісне відео
Читайте РЅРѕРІРёРЅРё ” ” Сѓ Facebook | Telegram | Viber | Instagram
