У ніч з 13 на 14 червня 1941 року з Північної Буковини та Бессарабії було примусово вивезено у віддалені райони СРСР і переважно знищено 2279 родин — 7116 осіб, ще 604 особи було заарештовано.
Депортації відбувалися у два етапи – перший 23 травня, другий – 13 червня. Згідно з постановою об’єднаного засідання бюро Чернівецького обкому КП(б)У та обвликонкому від 8 червня 1941 року, до “зрадників батьківщини” доєднали “поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, крупних торговців”.
У травні вивозили в основному так званих зрадників Батьківщини, засуджених Особливою нарадою при НКВС СРСР. До цієї категорії належали ті, хто прагнув виїхати за кордон чи робив спроби перейти кордон нелегально, а також члени ОУН. Депортації підлягала 181 буковинська родина (306 дорослих осіб і 210 неповнолітніх). У 36 вагонах їх направили у Кіровську область, Красноярський край та Комі АРСР.
У червні до “зрадників батьківщини”, згідно з постановою об’єднаного засідання бюро Чернівецького обкому КП(б)У та обвликонкому від 8 червня 1941 року, доєднали “поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, крупних торговців”.
