Жінкам не можна було показувати ноги, а кравець повинен був знати висоту підборів черевичків чи туфель замовниці.
Переглядаючи старовинні світлини елегантних чернівчан у фотоальбомі “Anthropologia urbana. Homo czernoviciensisi”, відомий чернівецький художник та дизайнер моди Світлана Крачило роздумує: “Одяг піднімає красу людини. Саме він завершував шарм та енергетику нашого міста австро-угорської доби. Зараз це все нівелюється, здебільшого робиться ставка лише на зручність. А колись містяни не дозволяли собі виходити на вулицю в абичому, попередньо не звернувшись за порадою до майстра”.
“Навіть у школярок був модний гардероб”
– У той період в одязі проявлялася полікультурність сільського та міського населення, що додавало йому певного шарму й елегантності, – розповіла пані Світлана. – Коли селяни приїжджали в місто, вони одягалися в традиційний український, румунський, молдавський одяг. А містяни – українці, росіяни, євреї, вірмени, поляки – підтримували традиції свого народу навіть у європейському костюмі стилю модерн. Це могла бути вишивка чи якісь характерні аксесуари. Вигляд тодішніх чернівчан справді був ексклюзивним і надзвичайним. Ось на світлині на одній з міських площ – багато різних людей, але стилістично це виглядає як єдине ціле і цілком відповідає духу того часу і тому місту, яким ми так пишаємося. А якщо взяти теперішні загальні фото, наприклад, із дня міста, то це не буде стилістична єдність. Навіть не знаю, чи колись ми дотягнемося до тих Чернівців із нинішніми підходами в культурі.
На старих поштівках 1905-1930-х років видно, що навіть школярки вирізнялися модним гардеробом. А у французьких та польських журналах, які привозили до Чернівців, ескізи суконь були навіть для трирічних дівчаток. “Чернівецькі модниці пильно стежили за зміною тенденцій у магазинах модного одягу, ювелірних та кравецьких майстернях, замовляли головні убори та аксесуари, – розповідає дизайнер. – Тоді аксесуари та прикраси відігравали важливу роль. Чернівчанки інколи оздоблювали свій одяг надто пишно, замовляли спідниці з мереживом і аплікаціями. Пошиттям модного одягу займалися освічені модистки та кравці. Кожен майстер мав свою клієнтуру, якою дорожив.
Чернівчани могли замовити одяг поштою
– На вулиці Панській було дуже багато магазинів модного одягу, взуття, капелюшків, жіночої білизни від всесвітньо відомих фірм, – розповіла директор муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Хоча чернівецькі панянки замовляли костюми і сукні в модисток та кутюр’є. В Українському Народному домі діяли товариства, де жінок навчали шити. Кажуть, що частину пошитого тут одягу навіть відправляли до Відня.
На той час мода була вишуканою, але й строгою. Не можна було показувати ноги, а кравець мав знати висоту підборів черевичків чи туфель своєї замовниці. Жінки носили досить скромні зачіски. “Мода тоді була передусім у душі, – зауважила пані Леся. – Нині Чернівцям не вистачає елегантних вивісок. Донедавна на Центральній площі був магазин “Панські принади”, але зараз його вже немає. Дизайнерські вітрини повинні працювати на імідж нашого міста, додавати йому шляхетності та смаку”.
У 1900-х роках в Австро-Угорщині була розповсюджена торгівля поштою. Отож чернівчани могли замовити одяг з останньої колекції у французьких або австрійських модисток. Поштою можна було придбати й модний корсет, панчохи, туфлі, парасольки, капелюшки. Їх доставляли протягом тижня.
