У Москві на 95 році життя померла Ірина Вєчная – вдова колишнього чернівчанина Петера Деманта (письменника Вернона Кресса).
Про це журналіст, автор книги “Вернон Кресс. Життя під прикриттям” Юрій Чорней повідомив на своїй Facebook-сторінці.
“Востаннє чув її голос 9 травня. Жартувала, що змагається з ровесницею, королевою Великої Британії Єлизаветою ІІ, як героїня Ільфа і Петрова Елочка Людожерочка з Вандербільдихою. Проте на відміну від королеви до власного 95-ти річчя, яке мала відзначати 8 червня, Ірина Вєчная не дожила”, – повідомив Чорней.
Петер Демант – відомий письменник і громадський діяч, жертва сталінського терору. Він народився в 1918 році у родині кадрового військового лікаря в Інсбруку (Австрія). Дитинство та юність минули на Буковині, в Чернівцях. Він учився в німецькій гімназії, згодом — у Чехословаччині.
В 1939 році П.Демант закінчив Ахенський технологічний інститут і повернувся до Чернівців. Був призваний на військову службу до румунської армії. Був перекладачем з англійської мови при радіобюро Генерального штабу Румунії.
Після 28 червня 1940 року, коли Північна Буковина увійшла до складу УРСР, П.Демант працював майже рік у місцевому Краєзнавчому музеї.
13 червня 1941 року П.Деманта було заарештовано співробітниками НКВС і звинувачено в шпигунстві на користь Німеччини. Його швидко осудили і відправили на 5 років у тюремні табори Сибіру — валити ліс. Після повного відбуття строку судимості було короткотермінове звільнення, але невдовзі знову арешт. І 12 вересня 1946 року Військовий трибунал Томського гарнізону звинувачує Пітера Деманта за статтею № 58 КК РРФСР у “контрреволюційній діяльності, спрямованій на підрив, ослаблення і повалення влади робітничо-селянських рад, а також за спроби ліквідувати основні політичні й національні завоювання пролетарської революції”. І за це засуджує його на 10 років позбавлення волі і ще на 5 років позбавлення засудженого конституційних прав після тюремного строку.
Далі була дорога поїздом під конвоєм на Далекий Схід у порт Находка, завантаження у трюми пароплава “Советская Латвия” і через Охотське море — в Магадан. Потім — табори “Дальстроя”: “Новий піонер”, “Спорноє”, “Дніпровський” та інші.
Після звільнення Петер Демант, маючи, дві вищі освіти, володіючи європейськими (і не тільки) мовами, чудово знаючи радіосправу та опанувавши ще кілька дефіцитних спеціальностей, змушений був тривалий час працювати в далекосхідному таборі вантажником у торговій конторі, бо КДБ заборонило керівникам інших організацій брати його на роботу, “щоб він не міг продовжувати антирадянську діяльність”. За підрахунками Пітера Деманта, за 23 роки його роботи вантажником у торговій конторі в Ягодному (1956–1978), він переніс на своїх плечах приблизно 75 тисяч тонн різних вантажів.
Після остаточного звільнення в 1978 році Деманту пропонували жити в Австрії, США, але він залишився жити в Москві.
Реабілітували Петера Деманта у Москві в 1991 році, на 74 році життя. Жодного злочину проти народів СРСР і проти радянської влади у нього не було. Письменник-гулагівець помер там же в грудні 2006 року.
