Буковину віддавна вважають краєм, у землях якого сховано чимало артефактів. Тому в нас є чимало шукачів таких речей.
Для одних пошук старожитностей – нажива, для інших – захоплення. Хто такі “пошуковці”-аматори, що вони шукають і знаходять?
Кореспондент molbuk.ua поспілкувався з одним із них – Андрієм.
Що потрібно, аби стати копачем
“Копачі, або “пошуковці” – це звичайні люди, яких щодня можемо зустріти на вулиці, на роботі, в барі. Будь-де, – жартує Андрій. – Це для них – звичайне хобі. Якщо в когось захопленням є риболовля чи полювання, похід за грибами, то копачі свій вільний час проводять із металошукачем”.
Чернівчанин займається пошуком старовини приблизно чотири роки. Для того, щоб стати копачем, йому знадобились дві речі – звичайна лопата і металошукач.
“Діапазон цін на металошукачі – величезний. Найдешевший коштує п’ять тисяч гривень. Верхня межа – кілька тисяч доларів. Найдешевші, як у мене, шукають металеві предмети в грунті на глибині 20-30 сантиметрів. Професійні “занурюються” навіть на декілька метрів”, – розповів чоловік.
“Часто, – продовжує він, – металошукачі плутають із міношукачами. Та це зовсім різні предмети, із різними функціями”.
Як і де шукають старовину
Для пошуку монет або інших старожитностей копачі використовують карти.
“Дивимося, шукаємо цікаве місце. Дуже добре, якщо про ту місцевість є якась легенда, – каже Андрій. – Йдемо, шукаємо закинуте місце. Ходимо із приладами й шукаємо. Рідкісні знахідки трапляються нечасто”.
Де не можна шукати
“Є місця, де точно не можна цим займатися, – розповідає чернівчанин. – Це території історичних, природних або археологічних пам’яток. Тобто не можна копати на території резиденції ЧНУ, Хотинської фортеці тощо”.
Хто такі “чорні” археологи
Державні органи та офіційні історики вважають, що “чорні” археологи – це всі люди, які наодинці чи групою проводять будь-які пошуки старожитностей без їхнього відома. Та, як стверджує Андрій, між “білою” та “чорною” археологією є певна межа.
“Можна віднести багатьох любителів старожитностей до групи копачів. Це люди, які мають неабиякий інтерес до історії, мають належні приклади і проводять пошуки старовини. Наголошую, не з метою продажу знайденого. А лише для того, аби дізнатися більше про життя, побут людей, які тут жили до нас. Свої знахідки копачі залишають собі”, – розповів Андрій.
Водночас, за словами копача, “чорна” археологія найбільш поширена на східній Україні та на заході Росії.
“Там, де колись споруджували кургани, зокрема скіфські чи інших давніх народів, – каже Андрій. – “Чорні” археологи там активно працюють, а це незаконно”.
Що вдавалося знаходити
“Мені колись товариш подарував монету, яку просто знайшов на городі, – розповідає чернівчанин. – Це була монета, викарбувана у Садигурській монетарні. Її знайшли поблизу кордону з Румунією на території Сторожинеччини. Особисто я теж знаходив різні монети. Найдавніші – австро-угорських часів. Вони не є дуже цінними, зважаючи на понищений стан”.
“Є й такі копачі, які ставлять свою діяльність на промисел, – каже чернівчанин. – Вони збирають абсолютно все, а потім той знайдений метал здають на брухт. Їх можна, по суті, назвати такими собі “санітарами лісу”.
Поради аматорам
Шукач-аматор радить займатись пошуками старовини на полях тільки в окремі сезони – до посіву і після збору врожаю, щоб не нашкодити аграріям.
“З порад можу дати тільки одну – закопуйте за собою ямки. Бо це не люблять ані самі копачі, ані люди, які просто відвідують поля або сади. За собою треба прибирати завжди”, – додав Андрій.
