Віоріка Семечук за своє життя здала 55 літрів крові. Наразі 86-річна чернівчанка є почесним донором. Через вік кров не здає вже давно, а вперше стала донором у 20 років.
Жінка розповідає, що вперше їй здати кров запропонували на виробництві, де вона працювала, йдеться у публікації
“Навіть не знаю точно, скільки часу я здавала кров. Одного разу на роботі сказали, що дуже потрібно 200 мілілітрів крові, я й погодилася. Потім через 42 дні знову покликали у “донорську” .Так я вже вирішила постійно здавати кров”, – пригадує пані Віоріка.
Віоріка Тодорівна пригадує, що в пункті збору її вже всі знали.
“Казали, що раз я роблю це не заради грошей, то в майбутньому держава подбає про мене. Та які там гроші? Отримала тільки відзнаку почесного донора, та інколи щось платили одразу, як здавала. А жодних надбавок до пенсії, як говорили, не отримую. Рідні також підтримували, чоловік говорив, що роблю добру справу. Зараз вже не здаю, бо роки вже не ті. Востаннє це було може років 20 тому”, – каже жінка.
Жінка розповідає, що читала у газетах, як донори рятують життя важкохворих людей, тому надіялася, що, можливо, і її кров врятує чиєсь.
“Гортала часто журнали, газети й інколи натрапляла на історії порятунку донорами, то тепер вже через хворобу не читаю. Вірила, що і моя кров когось врятувала. Мені ж не важко було, і відходила я зазвичай швидко. Могла здати кров, а вже через годину працювати”, – додає жінка.
Наразі пані Віоріка живе з сестрою, чоловік її давно помер. Каже, що хворіє, їй важко вже ходити, тому й сестра доглядає за нею.
“Зараз із сестрою живу, часто до нас приходять гості. Але мені вже навіть важко підійти до телефону, щоб взяти слухавку. Чоловік давно помер, а дітей у нас не було. Намагаюся нікуди не виходити, щоб не захворіти на коронавірус. Від початку карантину ще не хворіла і сподіваюся, що обмине мене це”, – під кінець розмови розповідає жінка.
