Лямбліоз – це захворювання, спричинене одноклітинними паразитами – лямбліями. Вони можуть перебувати як в організмі людини, так і домашніх тварин, наприклад кішок та собак. Цікавим є той факт, що самі лямблії в організмі існують в двох основних формах: активній, вегетативній та неактивній, споровій (цистній).
В активній формі вони знаходяться в тонкому кишківнику, і є дуже чутливими до різних зовнішніх факторів. В неактивній формі лямблії є в товстому кишківнику та виділяються з випорожненнями, де їх зокрема й можна виявити з діагностичною метою .У вигляді цист лямблії досить стійкі та можуть існувати в середовищі до трьох місяців.
Також важливо знати, що ставлення до виявлення лямблій в організмі та їхнє значення у розвитку різних патологічних станів людини дотепер є предметом обговорень. Ряд спеціалістів вважають, що при відсутності клінічних проявів спеціальне лікування призначати не потрібно.
Як проявляється лямбліоз?
В першу чергу, симптомами з боку травного тракту. Проте клінічні прояви є неспецифічними та спричинені ураженням слизової оболонки кишківника із порушенням його функцій. Пацієнт з лямбліозом може скаржитись на:
нападоподібні болі в животі (погодьтесь, скарга дуже поширена при ураженні травного тракту або навіть при функціональних розладах травної системи;
закрепи або проноси; можливо пінисті випорожнення;
погіршення апетиту або втрату маси тіла, втомлюваність та слабкість;
погіршення стану шкіри, волосся та нігтів (ознаки інтоксикації, порушення засвоєння поживних речовин, вітамінів та мікроелементів);
як наслідок – порушення засвоєння поживних речовин та есенціальних елементів – прояви алергії, наприклад, шкірні висипання.
Як вже зазначено вище, можливі варіанти безсимптомного перебігу лямбліоза, або носійства. Людину нічого не турбує, натомість вона є джерелом інфікування для інших.
Враховуючи, що симптоми є досить неспецифічними, не завжди лямбліоз вдається вчасно діагностувати та призначити відповідне лікування.
Як можна заразитись лямбліями?
Lamblia intestinalis найчастіше потрапляє в організм в неактивному стані із забрудненою водою, їжею, з іграшок, брудних рук. Вже у кишківнику відбувається її перехід в активну форму.
Тому з метою профілактики інфікування лямбліями слід ретельно дотримуватись заходів особистої гігієни, і особливий акцент робити на гігієну дітей. Додатковим фактором інфікування можуть бути домашні тварини.
Діагностувати лямбліоз доволі складно, оскільки слід провести досить специфічні лабораторні обстеження. Зокрема, це виявлення цист у випорожненнях, імуноферментний аналіз на виявлення антитіл до лямблій, і навіть ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) для виявлення самого збудника у мінімальній кількості.
Лікування
Лікування лямбліоза має дві основні мети: усунення самого паразита та відновлення стану пацієнта. Саме тому воно включає дієту (зокрема, виключення жирної та смаженої їжі), протипаразитарні препарати, що впливають на лямблій (похідні нітрофуранів). При порушеннях у роботі жовчевивідних шляхів, печінки чи підшлункової залози в комплексне лікування можуть включити ферменти або жовчогінні. Та спеціально для відновлення роботи кишківника – сорбенти й пробіотичні препарати.
В якості ефективного пробіотика з потужною доказавою базою, можна рекомендувати Ентерол. Штамм Saccharomyces boulardii CNCM I -745 допоможе відновити склад власної корисної мікрофлори,в товстому кишківнику а за рахунок сперміну та спермідину Ентерол забезпечує відновлення слизової тонкого кишківника. Цей пробіотик дозволено призначати дітям від народження, вміст пакетика слід розвести у рідині та приймати один або два рази на день. Тривалість лікування та дозування – за призначенням лікаря
Ентерол ІНСТРУКЦІЯ
Склад лікарського засобу
діюча речовина: 1 капсула містить Сахароміцети буларді (ліофілізовані клітини) 250 мг;
Назва і місцезнаходження виробника
БІОКОДЕКС Юридична адреса: 7 авеню Гальєні, 94250, Жантиллі — Франція/7, avenue Gallieni, 94250 Gentilly — France.
Адреса виробництва: 1 Авеню Блез Паскаль, 60000 Бове, Франція/1 avenue Blaise Pascal, 60000 Beauvais, France.
Ентерол 250 нормалізує мікрофлору кишечнику і має виражену етіопатогенетичну антидіарейну дію. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт Saccharomyces boulardii чинять біологічну захисну дію відносно нормальної кишкової мікрофлори.
Головні механізми дії Saccharomyces boulardii:
• прямий антагонізм (антимікробна дія), зумовлений здатністю Saccharomyces boulardiiпригнічувати ріст патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів та грибів, що порушують біоценоз кишечнику, таких як: Clostridium difficile, Clostridium pneumoniae, Staphуlococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Candida krusei, Candida pseudotropical, Candida albicans, Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Klebsiella, Proteus, Vibrio cholerae, а також Enthamoeba hystolitica, Lambliae; Enterovirus, Rotavirus;
• антитоксична дія зумовлена виробленням протеаз, що розщіплюють токсин та діють на рецептор ентероцита, з яким зв‘язується токсин (особливо відносно цитотоксину А, Clostridium difficile);
• антисекреторна дія зумовлена зниженням цАМФ в ентероцитах, що призводить до зменшення секреції води та натрію у просвіт кишечнику;
• підсилення неспецифічного імунного захисту за рахунок підвищення продукції IgA та секреторних компонентів інших імуноглобулінів;
ферментативна дія обумовлена підвищенням активності дисахаридаз тонкого кишечнику (лактази, сахарази, мальтази); трофічний ефект відносно слизової оболонки тонкої кишки спостерігається за рахунок визволення сперміну та спермідину.
Генетично обумовлена стійкість Saccharomyces boulardii до антибіотиків обгрунтовує можливість їх одночасного застосування з антибіотиками для захисту нормального біоценозу травного тракту.
Після прийому препарату швидко досягається висока концентрація Saccharomyces boulardii у товстому кишечнику, яка підтримується протягом 24 годин. Saccharomyces boulardii не проникають у системний кровотік та мезентеріальні лімфатичні вузли. Після закінчення лікування Saccharomyces boulardii повністю виводяться з калом протягом 3 — 5 днів.
