Захисник із Буковини Василь Найда був сміливим, відважним, не опускав рук перед жодним випробуванням долі. Він без роздумів проміняв спокійне мирне життя за кордоном на сирі окопи. Усе заради того, щоб обороняти рідну Україну. Світла пам’ять про нього завжди житиме в наших серцях…
Пам’яті захисника присвятили допис на сторінці облради, пише molbuk.ua
Василь Дмитрович Найда народився 20 березня 1975 року у місті Глибока. Закінчив там гімназію №1. Потім навчався в Чернівецькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу в десантно-штурмових військах.
У мирному житті працював будівельником, мав свою бригаду. Дуже любив футбол, в молоді роки грав за Глибоцьку команду. 2008-го року з сім’єю поїхав до Італії, де жив і працював до повномасштабного вторгнення.
У перші дні великої війни, 26 лютого 2022 року, чоловік повернувся на Батьківщину. На вмовляння і сльози дружини відповів, що не може залишатись за кордоном, знаючи, що рідна Україна в біді. Бо якщо Батьківщину не піде захищати він, це доведеться робити молодим хлопцям, таким, як їхній син.
2 березня 2022 року Василь добровольцем поповнив лави Збройних сил України. Спочатку служив у 22-му стрілецькому батальйоні (в/ч А 7106), був командиром відділення. Воював на Сумщині та Харківщині.
8 травня 2022 року отримав перше поранення. Трохи підлікувавшись, ще кульгаючи, повернувся на фронт. На вмовляння долікуватись відповів: “Я не можу, там мої хлопці”. Згодом пройшов навчання в Польщі.
Після повернення був переведений до 116-ї окремої механізованої бригади. Там обійняв посаду командира мінометного розрахунку та вирушив боронити Запорізький напрямок.
За час служби Василь отримав відзнаку “Учасник бойових дій” та грамоту “За сумлінне виконання службових обов’язків, відданість військовій присязі, зразкову військову дисципліну та високі показники в бойовій підготовці”.
15 серпня 2023 року, під час евакуації поранених побратимів поблизу села Роботине Запорізької області, 48-річний молодший сержант Василь Найда (позивний Бумер) був важко поранений. Із черепно-мозковою травмою перебував у комі. Його переводили в різні лікарні, стан то погіршувався, то покращувався.
Дружина Оксана також повернулася з Італії до України, була поруч із чоловіком, допомагала йому заново вчитися їсти та говорити. Лікарі боролися за життя воїна до останнього. Але після п’яти місяців лікування серце Василя зупинилося.
“Біль втрати, ніколи не згасне… для мене він ще досі на війні… Живий, такий же веселий, життєрадісний, чуйний, справедливий і чесний, за що його поважали побратими, друзі. Він – наш Герой!”, – поділилася дружина захисника Оксана.
Поховали Василя Найду в рідному місті. У нього залишилися дружина та син.
” ”
–>
