Старший солдат Володимир Паліброда, позивний Туман, загинув на Харківщині 26 травня 2022 року – отримав осколкове поранення, коли намагався врятувати побратима. Йому було 53 роки.
Про це ідеться у проєкті Чернівецької облради “Незабутні. Буковина пам’ятає”, пише molbuk.ua
Удома він усе робив своїми руками. Садив вазони, вирощував, поливав. Турбувався про родину. Грав на гітарі. Мріяв подорожувати та няньчити онуків. Та коли почалося повномасштабне вторгнення, не зміг всидіти вдома.
Володимир Паліброда, попри підірване здоров’я та вмовляння дружини, пішов на фронт. Практично одразу потрапив на передову. Проходити тривале навчання йому не було потреби. Свого часу керував підрозділом у колишньому 300-му Чернівецькому полку, працював військовим інструктором.
Читайте також: Загинув, рятуючи пораненого товариша: розмова з дружиною бійця з Чернівців Володимира Паліброди
Володимир Паліброда народився 17 січня 1969 року на Буковині. Майже все своє життя присвятив військовій справі. Був учасником миротворчих операцій в Іраку, колишній Югославії, Сьєрра-Леоне. Згодом пішов добровольцем в АТО, де воював з 2015 по 2017 рік.
Після кількох поранень його комісували. Далі шість років працював в адміністративно-господарському відділі “Чернівціобленерго”.
Діти виросли і влаштували своє життя за кордоном, тож у Володимира та його дружини Наталії почався новий етап життя – коли можна присвятити час одне одному, радіти кожному дню. Однак цьому завадила повномасштабна війна.
Із 24 лютого він постійно штурмував військкомат. Попри інвалідність та хворе серце, зміг мобілізуватися в середині березня 2022 року.
“Я просила, молила не йти: “Володю, будеш тут корисним. Підеш інструктором, дітей вчитимеш”. Він навіть чути нічого не хотів. З 24 лютого не міг ні їсти, ні спати. Прошу: “Володю, сідаємо вечеряти!”. А він: “Мені їжа не йде до рота!” Такий він. Справжній чоловік, герой… Дуже шкодував юнаків, які загинули на війні. Зітхав: “Я хоч пожив, щось бачив. А то ще діти, їм би ще жити й жити…”, – згадує про чоловіка дружина Наталя.
Понад два місяці захисник воював на передових позиціях. Родині телефонував, але всього пережитого не розповідав: не хотів засмучувати.
“Спасибі тобі, друже, за твою вірність та відданість, – написали колеги з “Чернівціобленерго”. – Ти був добрим товаришем та щирим патріотом”.
Героя поховали на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях. У нього залишилася дружина і двоє дітей.
Колишня вулиця Новосибірська у Чернівцях тепер носить імʼя Володимира Паліброди.
” ”
–>
