Фото надане Аліною Кравчук-Довбуш
Минає сорок днів, як на Донбасі загинув захисник із Чернівців Олексій Довбуш із позивним Волонтер. Хоча мав проблеми зі здоров’ям, проте пішов до війська. Дружина Аліна досі не може прийняти страшної правди. Їй здається, що коханий невдовзі зателефонує і спитає, як справи.
Жінка каже: найменше, що може зробити для свого чоловіка, – домогтися, щоб його відзначили званням Героя України. Тож створила відповідну петицію і закликає усіх небайдужих її підписати.
А от ініціювати перейменування вулиці на честь захисника, можливо, й не доведеться: за неймовірним збігом подружжя мешкало в Чернівцях на вулиці Олекси Довбуша.
Про те, яким був її Олексій, Аліна Кравчук-Довбуш розповіла кореспондентці ” “.
“Казав, що повинен бути на фронті”
“Чоловік мав доброякісну пухлину в руці і не міг піднімати нічого важкого. Тож із перших днів повномасштабної війни почав волонтерити, – каже Аліна. – Допомагав мешканцям прифронтових міст, переселенцям, військовим. По кілька разів на місяць їздив на нуль, щоб доставити необхідне. Допоміг евакуювати тисячі із зони боїв”.
Та з часом Олексієві цього видалося замало. Він не міг спокійно жити в тилових Чернівцях, знаючи, що побратими потребують підмоги. Тож 29 грудня 2023 року мобілізувався до лав ЗСУ. Служив у складі інженерно-саперної роти 81 окремої аеромобільної бригади. Пройшов місячні навчання на сапера в Польщі. Після цього захисника скерували на Донбас, де тривали криваві бої.
“Олекса казав, що повинен бути там. Жодні мої вмовляння чи сльози не допомогли. У відчаї я навіть пропонувала йому виїхати з України. На що чоловік відповів, що припинить зі мною спілкуватися, якщо далі таке говоритиму”, – зітхає Аліна.
Щоразу, як коханий ішов на бойові завдання і кілька днів не виходив на зв’язок, серце дружини завмирало. На жаль, горе таки прийшло в їхню родину. 30 липня 2024 року Олексій Довбуш загинув поблизу села Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, підірвавшись на міні. Йому було 35 років…
“Завжди в усьому знаходив позитив”
Олексій наче передчував свою загибель. Тож намагався якомога більше наговоритися з Аліною. Дуже хотів її побачити, часто телефонував.
“Невдовзі перед загибеллю чоловік придбав авто, яке я мала йому доставити на фронт. Але так трапилося, що воно зламалося дорогою. Я йому зателефонувала і повідомила, що не зможу приїхати. Він дуже засмутився. Сказав: “Байдуже на авто. Шкода, що я тебе не побачу”, – утирає сльози жінка.
Олексій, який колись працював учителем математики в школі, любив дітей і вмів із ними ладнати. Після перемоги подружжя мріяло створити велику родину. Поки що ж у них була чотирилапа улюблениця – кішка Леля. Чоловік її обожнював і час від часу просив дружину показати йому тваринку по відеозв’язку. Він був добрим, лагідним, турботливим.
“Чоловік був готовий будь-коли прийти на допомогу іншим, – додає Аліна. – А ще мав просто унікальну рису – завжди в усьому знаходив позитив. Навіть перебуваючи на нулі, підбадьорював мене і постійно запевняв, що все буде добре. Відчувалося, що він справді у це вірить, а не просто каже. Переконував, що Україна обов’язково переможе, а він буде воювати за Батьківщину до останнього”.
Сльози так і котяться юним обличчям Аліни. Вона витирає їх хустинкою і додає: “Моє серце розривається від болю, із кожним днем стає дедалі важче. Водночас я неймовірно пишаюся своїм коханим. Він справжній Герой України”.
Аліна Кравчук-Довбуш закликає усіх людей не бути байдужими до підписання петицій про присвоєння звань Героя загиблим військовим. Адже це найменше, що ми можемо для них зробити, а для родин захисників це дуже важливо.
Посилання на петицію про присвоєння звання Героя України Олексію Довбушу.
” ”
–>
