Фото із фб-сторінки Чернівецького обласного ТЦК та СП
Чернівчанин Олег на псевдо Лис – один із тих сміливців, які пішли захищати державу в перші дні великого вторгнення. Після кількох років роботи в Німеччині чоловік повернувся до рідних Чернівців. Та вже за два місяці життя в Україні йому довелося взяти до рук зброю, аби захищати країну.
“На війні найбільше підтримувала думка, що моя сім’я, дружина і діти в безпеці. Це головне”, – каже воїн.
Про це ідеться у матеріалі служби зв’язків з громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП
Чернівецького обласного ТЦК та СП, пише molbuk.ua
– Звичайно, не думав, що почнеться таке. Так співпало, що 24 лютого придбав машину, і взагалі в плани війна точно не входила. Але зібрався і пішов у військкомат. Чому? Бо побачив, як загарбники вбивають наших людей. Йшов, щоб якомога більше окупантів відправити назад”, – розповідає.
Олег долучився до 22-го окремого стрілецького батальйону, який тоді формувався на Буковині. Військового досвіду раніше не мав, та пройшов підготовку і був призначений на посаду розвідника-кулеметника.
“Після Великодня ми вирушили на бойові завдання до Харківської області. Пізніше батальйон приєднали до 116 окремої механізованої бригади і ми пішли в наступ на Запоріжжі. Були на різних напрямах і в різних районах”, – згадує воїн.
У бригаді був розвідником-радіотелефоністом. Військовий розповідає, що за весь час війни хвилювали не самі бойові дії і небезпека, а те, щоби вціліли побратими. Але без втрат війна, як би того не хотілось, неможлива: полягли побратими, командир взводу…
– Відносини в підрозділі були супер, завжди трималися один за одного. Напевно, це сильно допомагало кожному з нас, бо довіряли тим, хто із тобою поряд. Із приємного згадалося, що саме в районі зустрів давнього друга з Чернівців, з яким не бачилися 13 років”, – усміхається співрозмовник.
Військовий каже, що про важкі моменти згадувати не хочеться і скаржитися немає на що. Повернувся живим – і те добре. У зв’язку з бойовими травмами і хворобою хребта в липні цьогоріч був переведений в роту охорони Чернівецького ТЦК та СП.
“Чому зараз складно на фронті? Бо не вистачає людей. Якщо підрозділ укомплектований, то більші шанси вижити кожному, це всі знають. Що б я міг сказати тим чоловікам, які ще чекають? Щоби йшли і захищали свої сім’ї. Бо як окупанти сюди прийдуть, вони жаліти нікого не будуть. Ми це бачили. А можуть чекати і надалі, але наслідки будуть дуже страшні”, – розмірковує Лис.
” ”
–>
