Компанія з Буковини Oh My Garden, яка має свій сад у Новоолексіївці, експортує 60 відсотків вирощених яблук до Об’єднаних Арабських Еміратів, Шрі-Ланки, Малайзії, Нідерландів, Швейцарії. Вийти на такий рівень їй вдалося за неповні десять років.
Про це йдеться у матеріалі molbuk.ua
“Сьогодні ми маємо 48 гектарів родючого саду. Минулої весни досадили ще 16 гектарів. Тому вже цього року плануємо на них зібрати перший урожай, орієнтовно до 30 тонн”, – розповідає менеджерка з продажу Тетяна ЗАБОЛОТНА.
Фірма вирощує три сорти яблук: “Гала”, “Голден” і “Джона принц”. Їх найбільше купують за кордоном.
“Перший рік ми торгували лише на українському ринку. Садочок тільки посадили, то врожайність була невелика. Далі знаходили нових клієнтів. За кордоном ціна привабливіша, ніж в Україні, але люди там прискіпливіші до яблук. Купують товар лише певного калібру. Зазвичай це плоди від 60 до 75 міліметрів”, – розповідає Тетяна Заболотна.
До того ж кожен сорт яблук має відповідати певному кольору, діаметру, розміру. А ще продукція має бути без дефектів.
“Кожне яблуко упаковують окремо”
Перед експортом ми продукцію упаковуємо в коробки, кожне яблуко має своє місце. За кордон яблука насипом не продаємо.
“У цьому сезоні собівартість яблука орієнтовно 10 гривень за кілограм. На ринку в середньому “Голден”, “Гала” коштують 22 гривні, “Джона принц” – близько 17 гривень за кіло”, – розповідає менеджерка.
Постійних працівників у компанії в середньому близько 15. Коли настає сезон збору врожаю, то може працювати до ста осіб. До пакування продукції можуть залучити до двадцяти працівників.
“Збирають яблука місцеві”
“Найбільші труднощі, з якими ми зіштовхуємося, – це те, що ринок диктує ціну, тому часом не завжди виходить покрити витрати. Також маємо врахувати, що є брак робочої сили. У нас працюють люди з Новоолексіївки. Є й ті, які живуть за 40-50 кілометрів, то ми їх довозимо. Не вистачає чоловіків. Жінки можуть рвати яблука, але на упакуванні їм важко. Один ящик важить 18 кілограмів, тому підняти його жінці складно. Отож хлопці в нас на вагу золота”, – ділиться пані Тетяна.
Менеджерка зазначає, що на початку війни були проблеми з експортом.
“Коли почалося повномасштабне вторгнення, то в порту була саме наша продукція. Вона там і заморозилася. Згодом виникла проблема з логістикою, бо, щоб доправити яблука в Дубаї, потрібне морське перевезення. Раніше ми в Одесу це все привозили. У цьому сезоні вже на Румунію доставляємо”, – каже Тетяна Заболотна.
Попри всі проблеми, компанія планує розширювати свій сад до ста гектарів. Також розглядає можливість досадити нові сорти яблук.
” ”
–>
