Сьогодні, 28 січня, виповнилось би 73 роки першому і єдиному космонавтові незалежної України, буковинцю Леоніду Каденюку. Він помер 31 січня 2018-го під час ранкової пробіжки у парку.
Кореспондентка ” ” ще до його смерті мала змогу поспілкуватися з космонавтом.
Він дуже любив своє село, де народився, пас корову з братами, грав у футбол на вигоні, ходив до школи. І завжди повертався сюди з далеких доріг, щоби обняти стареньку маму, напитися води з криниці, притулитися на обійсті до старого горіха, посадженого батьком.
“Для мене це найкраще місце – і не лише на землі, а й у Всесвіті, – запевняв космонавт. – Найсвітліші спогади мого життя пов’язані з рідним селом. Коли приїжджаю сюди, згадую дитинство. Як пас корову з братами, ганяв м’яч на вигоні, навчався у школі. У саду ще є дерева, які я посадив. А цей горіх на подвір’ї посадив батько, коли спорудив хату. Він ріс разом із нами – його трьома синами. А потім старів разом із нами. Тут почуваюся не космонавтом чи Героєм України, а люблячим сином. Приїжджаю сюди, щоби відпочити душею”.
Він був дуже простий у спілкуванні, щирий, відкритий. Стрункий, підтягнутий, не виглядав на свої роки.
“Те, що я так молодо виглядаю, то, напевно, далася взнаки багаторічна підготовка до польоту в космос, де спорт був однією із найважливіших складових. Для нас розробляли спеціальні фізичні вправи. До того ж я ніколи не палив, рідко вживаю спиртне. Можу випити келих доброго червоного вина або чарку горілки – не більше. Досі бігаю вранці чотири рази на тиждень по 10 кілометрів, – розповідав. – Любов до спорту мені прищепив ще батько, який був учителем фізкультури в школі. Він повернувся з війни інвалідом і до кінця життя носив у собі десять осколків, які не могли витягнути. Батьки з дитинства привчали нас до праці. Ми з братами пасли корови, робили все по господарству, навіть їсти вміли варити”.
Фото з архіву ” “. Леонід Каденюк (зліва) з мамою та братом.
“Над нашим селом пролітало багато реактивних літаків, за якими я міг спостерігати годинами, лежачи в траві на пасовиську. Так народилася мрія стати пілотом. А коли у квітні 1961 року я дізнався про політ Юрія Гагаріна, побажав стати космонавтом. Хоч мама дуже не хотіла цього – боялася за мене. Щоби вступити до авіаційного училища, я навіть приписав собі рік”, – говорив космонавт.
Леонід Каденюк зізнавався, що під час польоту на космічному кораблі в нього з’явилося відчуття, ніби він уже побував тут раніше і знаходився у подібному стані невагомості.
“З космосу наша земля виглядає такою гарною, маленькою, беззахисною, а ми так недбало поводимося з нею, – не стримував емоцій. – Було страшенно цікаво. Хоча, звичайно, відчувалася прихована напруга, що може трапитися щось непередбачуване. Адже це все-таки космос, де швидкість корабля надзвичайно велика. Хоча я жодного разу не пошкодував, що займався такою небезпечною для життя справою. Навпаки, пишався цим. Стати першим космонавтом держави – дуже почесно. Та водночас це і велика відповідальність. Я взагалі дуже відповідальна людина. Мені пропонували роботу за кордоном. Але хіба з України поїдеш? Я міцно прив’язаний до цього місця і мами”.
Довідка ” “
Леонід Каденюк, генерал-майор авіації Збройних Сил України.
Народився 28 січня 1951 року на Буковині в селі Клішківці Хотинського району. Закінчив Чернігівське вище військове училище, Московський авіаційний інститут, Центр підготовки льотчиків-випробувачів.
З 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському кораблі “Колумбія”. Вивчав вплив невагомості на ріст та розвиток рослин. Взяв із собою прапор України, тризуб, портрет Тараса Шевченка.
Народний депутат України. Нагороджений орденом “За мужність” І ступеня та іменною вогнепальною зброєю, отримав звання Героя України. Помер 31 січня 2018 року, похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Авторка – Надія Будна
” ”
–>
