В Україні уряд планує внести зміни до законів про мобілізацію, військову службу та в правила вручення повісток військовозобов’язаним. Депутати анонсують, що новий законопроєкт буде зареєстровано у Верховній Раді в перший тиждень лютого 2024 року.
Поки законопроект не представлено, не обговорено в комітетах, вони не дадуть дозвіл на прийняття, або правки для внесення, він не прийнятий Радою і діють ті правила мобілізації, які передбачені чинним законодавством, – передає NV.
Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Стаття 17 передбачає, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Конституція передбачає, що ЗСУ та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у всіх Силах Оборони, а також членів їхніх сімей.
Під час воєнного стану в Україні усіх чоловіків від 18 до 60 років вважають військовозобов’язаними. Будь-кого з них можуть мобілізувати, якщо він визнаний придатним до служби та не має права на відстрочку. Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає, що чоловіків з відстрочкою не призивають по мобілізації.
В статті 23 закону вказано, хто має право на відстрочку. Чоловіки з відстрочкою можуть добровільно відмовитися від такого права та мобілізуватися до лав Сил Оборони. В Україні деякі категорії чоловіків можуть бути мобілізовані для служби тільки за місцем проживання, а такі військові можуть перевестися з інших частин додому, якщо належать до цих категорій.
Статтею 23 цього закону, передбачено умови щодо мобілізації та служби таких військових. Дехто може бути призваний тільки за власним бажанням, а є список підстав, коли мобілізований має право служити тільки за місцем проживання ― відправляти на фронт або в будь-який інший регіон країни такого військовослужбовця не можна.
Що таке відстрочка від мобілізації
Стаття 23 закону визначає, що військовозобов’язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, якщо в них наявна хоча б одна з підстав для відстрочки із цієї статті. В ній також передбачено правила та умови щодо служби таких осіб, якщо вони відмовляються від права на відстрочку.
Військовозобов’язаний самостійно вирішує, як користуватися правом на відстрочку ― його не можуть мобілізувати, якщо він довів її наявність документально. В територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки треба надати документи, які доводять наявність права на відстрочку.
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки передбачено, що надання відстрочки ― обов’язок ТЦК. Після отримання заяви та документів, що підтверджують відстрочку, ТЦК видає витяг із засідання щодо надання відстрочки особі.
Якщо ж люди з правом на відстрочку від мобілізації вступають до ЗСУ, вони втрачають таке право і служать в ЗСУ під час воєнного стану у строки встановлені законом, або поки не з’явиться підстава для звільнення. Передбачено, що деякі з чоловіків, які мають право на відстрочку, можуть бути мобілізовані для служби за місцем проживання.
Кого заборонено відправляти на фронт
Абзац 10 статті 23 визначає, що є 10 категорій військовозобов’язаних, які можуть бути призвані по мобілізації на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Такі чоловіки можуть добровільно отримати мобілізаційне розпорядження, але їх служба має проходити за місцем проживання. До них відносяться особи з відстрочкою за станом здоров’я та сімейними обставинами:
чоловіки та жінки з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, визначених в Україні;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі хвороби, передбачені
законом, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою,
встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені
батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною, особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи, особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як перейти на службу за місцем проживання
Адвокатка Наталя Лісова пояснила, як військовим, яких вже відправили служити в інше місце, скористатися правом на службу за місцем проживання, якщо воно є.
“Будь-яка підстава має бути підтверджена відповідними документами, посвідчені копії яких необхідно додати до рапорта про переведення”. ― пояснює юристка.
Порядок дій такий:
1) за наявності відповідних підстав військовослужбовець має право подати рапорт та документи, що підтверджують дані обставини, командиру по команді з проханням про переведення у військову частину за місцем проживання.
2) Переведення може бути ускладнено відсутністю вакантних посад у іншій військовій частині за цим місцем проживання.
3) Варто отримати завчасно відношення у тій військовій частині, куди планується переведення, та долучити його до рапорта.
” ”
–>
