Капітан медичної служби Андрій КРАСОВСЬКИЙ уже 22 місяці на війні – постійно на передовій. Врятував життя тисячам поранених бійців.
Отримав чимало нагород: орден Данила Галицького, медалі “За мужність”, “Врятоване життя”, відзнаку “За спасіння життя”. Має також нагороди з АТО, йдеться в публікації ” “.
– Це заслуга всього нашого дружного колективу, який працює сім днів на тиждень – без вихідних та свят. Висококваліфіковані хірурги, анестезіологи, медсестри докладають усіх зусиль, щоби наші бійці після поранення знову повернулися в стрій, – запевнив медик. – Свої нагороди я віддав донечкам. Вони ними граються, тішаться татком, якого наразі немає поруч. Старшій 11 років, розумненька, гарно вчиться, молодшій – чотири з половиною роки. Хвилюються за мене, чекають. Дуже люблю їх. Хочу, щоби вони жили в мирі, не знали, що таке війна.
Ночують на лікарняних ліжках
Андрій Красовський закінчив військову кафедру при Буковинському медичному університеті, отримав звання молодшого лейтенанта.
Пропрацював 15 років лікарем-анестезіологом у реанімаційному відділенні Чернівецької міської дитячої лікарні, де рятував маленьких пацієнтів. Має вищу кваліфікаційну категорію.
У 2015-2016 роках служив у 66-му мобільному госпіталі на Донеччині, куди привозили поранених бійців із поля бою.
Коли почалася війна 24 лютого 2022-го, йому зателефонував командир.
– Я був резервістом першої черги мобільного госпіталю. Тримав напоготові всі потрібні речі: військову форму, берці, медичні інструменти. Швидко склав усе в наплічник, пішов у військкомат. 28 лютого вже прибув на місце, і ось уже 22 місяці на війні, – каже Андрій. – Зараз наша бригада перебуває в прифронтовому госпіталі в містечку Курахове, що неподалік Мар’їнки. Працюємо десять днів тут, а десять – у Покровську. Фронт від нас – за 10-15 кілометрів. Курахове постійно обстрілюють, але лікарня, де знаходиться госпіталь, поки що вціліла. У мене є все, що має бути у військового: форма, шолом, бронежилет, пістолет, автомат. Добре володію зброєю. Якщо доведеться, то буду стріляти.
Медики постійно перебувають в госпіталі, ночують на лікарняних ліжках.
“Є кухар, який готує нам їсти. Якщо є трошки вільного часу, то можемо й самі щось зварити, – усміхається лікар. – Скажімо, на Святий вечір приготували кутю. Купили пшеницю, мед, мак. Були також вареники, квасоля, капуста, узвар. Згадали дім, поколядували – стало ніби легше. А то втомлюєшся від постійного напруження. Неможливо звикнути до війни й страждань наших хлопців”.
Одночасно – 10-15 поранених
Коли в госпіталь надходить поранений, його оглядають, визначають, чи потрібна операція, здійснюють переливання крові.
– Рішення ухвалюємо дуже швидко, бо від цього залежить життя бійця. Від моменту надходження пацієнта до початку операції інколи минають хвилини, – пояснив медик. – Ми весь час оперуємо. Часто доводиться не спати по три-чотири доби. Коли вдається хоча б трохи подрімати – це щастя.
Інколи доводиться надавати допомогу одночасно 10-15 пацієнтам різного ступеня важкості. Тоді треба визначати, кого першого оперувати, а хто ще може зачекати.
Найпоширеніші – вогнепальні та уламкові поранення, мінно-вибухові травми. Найбільший відсоток смертності на полі бою – від масивної крововтрати й геморагічного шоку. Якщо правильно накласти турнікет, це може врятувати життя у 50 відсотках. Тому всі повинні вміти надавати першу медичну допомогу. Особливо ті, що можуть потрапити до армії. У госпіталі поранені затримуються недовго, на близько доби, буває п’ять-шість годин. Прооперували, стабілізували ситуацію і швидко евакуйовують їх у безпечніші Покровськ або Дніпро.
Нашим медикам доводилося надавати допомогу і російським військовополоненим, зокрема представникам так званої ДНР. “Хоча було надзвичайно неприємно це робити, але треба поповнювати наш обмінний фонд, – зауважив Андрій. – У деяких були татуювання на тілі, видно, що з колонії. На запитання, чому прийшли вбивати українців, відповідали, що був такий наказ. Дехто казав, що вони наші друзі, прийшли нас “звільняти від Америки та Європи”.
Завдяки міжнародним організаціям, благодійним фондам, волонтерам госпіталь забезпечений медикаментами, найсучаснішими хірургічними інструментами, устаткуванням. Зокрема, є апарати штучної вентиляції легень і для швидкого введення крові у вену, інфузійні насоси, кардіомонітори різної складності.
– Наші військові віддають найдорожче – своє життя, здоров’я. Ми теж не маємо права втомлюватися й здаватися, – вважає Андрій Красовський. – Уся країна повинна організуватися й працювати на перемогу. Іншого вибору в нас немає. Я перебуватиму тут, доки буде потреба допомагати нашим воїнам.
” ”
–>
