Сьогодні, 9 січня, відзначають сторіччя з дня народження відомого кінорежисера, сценариста Сергія Параджанова.
З цієї нагоди у Чернівецькому обласному музеї народної архітектури та побуту проведуть перформативне читання кіносценарію “Тіні забутих предків” (діалоги), передає molbuk.ua
Це спільний проєкт скансену, народного драматичного театру імені Григорія Агєєва Центрального палацу культури Чернівців та арт-проєкту “Театр на Перехресті” ЧЦНК “Роша” в рамках музейного проєкту “Театр просто неба”.
Режисер дійства – Іван Данілін.
Відбудуться читання в музеї просто неба 9 січня о 17:00.
Вхід: донат на ЗСУ від 100 гривень.
Що відомо про Сергія Параджанова (з інформації Українського інституту національної пам’яті):
Народився 9 січня 1924 року. Рік провчився у Тбіліському інституті інженерів залізничного транспорту. Потім вступив одночасно на вокальний факультет Тбіліської консерваторії та в хореографічне училище при оперному театрі.
Після Другої світової війни вступив на режисерський факультет ВДІКу у Москві. По розподілу його направили на роботу до Києва. Тут Параджанов зняв ряд документальних і науково-популярних фільмів.
1964 року він презентував картину “Тіні забутих предків”, яку зняв за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Цей фільм приніс Параджанову міжнародне визнання. Зокрема, 39 міжнародних нагород, 28 призів на різноманітних кінофестивалях (із них 24 – гран-прі).
Під час прем’єри фільму, яка відбулася 4 вересня 1964 року у київському кінотеатрі “Україна”, сталася акція протесту. Творча інтелігенція публічно засудила політичні репресії, які відбувалися в Україні.
У червні 1966 року з’явилася Постанова ЦК КПУ “Про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. Довженка”. Зокрема, критика стосувалася стрічок “Криниця для спраглих” (автор сценарію Іван Драч, режисер Юрій Іллєнко), “Звірте свої годинники” (Ліна Костенко, Юрій Ілляшенко), сценарій фільму “Київські фрески” (Сергій Параджанов).
1973 року радянська влада звинуватила Сергія Параджанова в “українському націоналізмі та гомосексуалізмі” та засудила на 5 років таборів суворого режиму.
“Дивна річ: знівечивши життя й кар’єру Параджанова-режисера, тюрма виплекала Параджанова-художника, – пишуть Дарина Венглінська та Марія Скоблікова. – Не маючи змоги довгий час проявляти себе у кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення він зробив близько 800 робіт”. Крім колажів він створив цілу колекцію ляльок, шикарно оздоблених дамських капелюшків.
1988 року відбулася його перша персональна виставка у Музеї народного вірменського мистецтва.
” ”
–>
