Новини

«Хлопчик осліп на одне око через маму»: як живе у час війни Чернівецький центр реабілітації дітей

Фото надала Жанна Янчук. На фото: вихованці центру побували у резиденції Святого Миколая.

Як живе і чого потребує під час війни Чернівецький центр соціально-психологічної реабілітації дітей, у якому наразі перебувають 34 вихованці, зокрема і з окупованих Донеччини та Херсонщини?

Про це йдеться у публікації ” “, пише molbuk.ua

Коли ми розмовляли з директоркою центру Жанною Янчук, саме прийшли відвідувачі – принесли допомогу.

– Вдячні всім, хто влаштував для наших вихованців дуже гарне свято Миколая. Це, зокрема, наші постійні благодійники – обласна прокуратура, прикордонники, співробітники карного розшуку. Малеча отримала подарунки та солодощі, – каже Жанна Янчук. – Багато людей здійснили мрії дітей, про які вони писали в листах до Миколая.

Долучилися благодійні організації “Світ майбутнього”, “Карітас”. А працівники Представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини в області організували безкоштовну екскурсію з подарунками до резиденції Святого Миколая, що на території музею просто неба. Діти не тямилися від щастя. Зараз наші вихованці малюють різдвяні листівки для військових, які передамо на фронт.

Самі втекли з дому

У Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей ОВА нині перебуває 34 вихованців. Із них четверо переселенців із окупованих Донеччини та Херсонщини. Найменшій дитині – три роки, найстаршій – 15.

– Більшість цих дітей мають статус позбавлених батьківського піклування і можуть бути влаштовані на виховання у прийомні сім’ї. Ми усіляко сприяємо цьому. Деякі справи розглядаються ще в суді, а це дуже тривала процедура, – зауважила пані Жанна. – Наші вихованці перебували у складних життєвих обставинах, отримали гіркий досвід. Здебільшого їх вилучають із сімей, де батьки випивають і зовсім не займаються дітьми. Буває, і троє, і четверо, навіть п’ятеро. Ці діти не знають, що таке повноцінний обід, чиста білизна та одяг, не кажучи вже про колискову або казку перед сном. Їх спершу забирають у лікарню, де обстежують та лікують, а звідти – до нас.

У кожної дитини – своя сумна історія, що вражає до сліз.

– Мама не приходила до дитини шість місяців, доки та перебувала в нас, зовсім не цікавилася. З’явилася тоді, коли отримала повідомлення із суду про позбавлення батьківських прав. Ми не віддали жінці дівчинку, її вже вдочерили. Двоє підлітків самі втекли з дому, бо не могли терпіти насильства з боку рідних батьків, які зловживали алкоголем. Їх вилучили із сім’ї, – розповідає директорка центру. – Дуже шкода чотирирічного хлопчика. Він травмував очко, а мама нічого не робила, не зверталася до лікарів. Коли потрапив до нас, ми обстежили його у спеціалістів, на жаль, занадто пізно. Зір неможливо було повернути – хлопчик осліп на це очко. Зараз він із братиком перебувають у дитячому будинку сімейного типу. Ще з однієї сім’ї вилучили четверо діток, шукаємо, хто б взяв їх на виховання”.

Жінка залишила дітей

Двоє дітей приїхали з мамою з Херсонщини, батько залишився на окупованій території. Жінка привела їх у центр, а сама кудись подалася. Чи повернеться за дітьми, невідомо. Четверо дітей із Маріуполя вже забрала бабуся. Найменшому хлопчикові було вісім років, найстаршому – 16. Вони розповідали, що проїжджали через російські блокпости, чули вибухи, бачили танки з буквою “Z”.

Коли лунає повітряна тривога, наші діти спускаються у підвал. Там обладнали дві кімнати для старшої та молодшої груп. Є стільці, матраци, теплі ковдри, вода. “Коли тривога вночі, дітей доводиться будити. Хтось одразу схоплюється, хтось плаче. Заспокоюємо, обіймаємо, беремо за ручки і ведемо. Старші діти йдуть у сховище, що в найближчій школі”, – пояснила Жанна Янчук.

У центрі діти можуть перебувати до дев’яти місяців, однак у зв’язку з війною перебуватимуть тут, скільки потрібно. За цей час намагаються знайти для них нові сім’ї.

Вихованці центру забезпечені одягом, взуттям, шестиразовим харчуванням. “Влада виділяє кошти, забезпечує продуктами. Дуже допомагають волонтери, небайдужі люди. Приносять овочі, фрукти, засоби гігієни, ліки, канцтовари, іграшки. Ми навіть почали робити запас продуктів на наступний рік, – запевнила Жанна Янчук. – Зробили косметичний ремонт, придбали шафки для старших дітей, оновили меблі в кухні. Мріємо про сучасний дитячий майданчик у дворі. Виникла гостра проблема з кадрами. Наш центр – бюджетна організація, низькі зарплати, тому ніхто не хоче йти працювати. Та ми намагаємося робити все можливе, аби наші вихованці відчували турботу про себе”.

Для небайдужих

Вихованцям центру потрібні для навчання онлайн ноутбуки, планшети, мобільні телефони (можна і вживані), а також засоби гігієни, нижня білизна, теплі шкарпетки, акрилові фарби.

Є вакансії чергового з режиму (обов’язкова педагогічна освіта), медсестри з дієтичного харчування, кухарів, техпрацівниць.
Звертатися за номером: 050-906-42-57.

” ”

–>

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.