У Чернівцях вже перейменували близько ста вулиць, а планують ще понад 200. ” ” продовжує рубрику про тих, на честь кого в місті називають вулиці та провулки.
Читайте також: Юрист міської ради Чернівців та легендарна співачка: на честь кого називають вулиці міста
Вулиця Ореста Криворучка (стара назва – вулиця Олега Кошового)
Орест Криворучко – художник, живописець, графік. Народився у Чернівцях у 1942 році. Батько загинув на війні, тому мати Веронії сама виховувала двох синів. Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище № 5, де опанував багато складних орнаментів розпису інтер’єрів у техніці гризайль. Після служби в армії у 1967 році вступив до Московського вищого художньо-промислового училища на відділення графіки. Далі працював промисловим графіком у місті Сочі, згодом повернувся у рідні Чернівці. Тут художник і прожив все своє життя. Він створював книжкові ілюстрації, театральні плакати, екслібриси, графічні мініатюри. Став автором герба і прапора міста Чернівці і Чернівецької області. У 1977 році став членом Національної спілки художників України. Його твори експонувалися в понад 30 країнах світу на всіх континентах. У 2005 році Оресту Криворучку присвоєно звання “Заслужений художник України”. Помер у березні 2021 року від коронавірусу.
Вулиця Анни-Галі Горбач (стара назва – вулиця Майкопська)
Анна-Галя Горбач – перекладачка, літературознавиця. Народилася в 1924 році в селі Бродина, Південна Буковина (тепер Румунія – авт.). Хоча в її сім’ї говорили українською, дівчина була змушена навчатися в румунській дівочій гімназії в Чернівцях. Перед приходом Червоної армії в 1940 році сім’я за спеціальною програмою “Додому в райх” виїхала до Німеччини, адже мали австрійське коріння. Після війни Анна-Галя почала навчатися в Ґеттінґенському університеті, де опановує славістику, східноєвропейську історію, а також германістику й англійську філологію. Згодом розпочала там викладати румунську мову. Також почала перекладати оповідання Михайла Коцюбинського та Юрія Косача. У повоєнний період багато переїжджала з різних міст Німеччини. Проте продовжувала досліджувати україно-румунські та україно-німецькі зв’язки в літературі. У 1960-73 роках організувала і проводила суботню школу в українській громаді, навчала дітей емігрантів читати й писати українською. Разом з чоловіком заснувала 1995 року видавництво “Brodina Verlag”, де видає перекладні твори української літератури й присвячені їм дослідження. За своє життя переклала на німецьку та видала твори Гната Хоткевича, Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Івана Світличного та інших. Померла у 2011 році в Німеччині.
Вулиця Миколи Куліша (стара назва – вулиця Антона Макаренка)
Микола Куліш – письменник, режисер, драматург. Народився на Херсонщині в 1892 році. Закінчив Олешківське міське училище, потім подав документи до Новоросійського університету, де його зарахували на філологічний факультет. Проте всі плани обірвала Перша світова війна. Миколу мобілізували, в 1916 році, на фронті отримав поранення. Брав участь у громадянській війні на боці червоних. У 1924 році написав п’єсу “97”, в якій розповів про голод 1921 – 1922 років на Херсонщині. Переїхавши в Одесу, став членом письменницької спілки “Гарт”. У 1925 році переїхав до Харкова, де познайомився з відомими на той час українськими літераторами. Ввійшов до літературної організації “ВАПЛІТЕ” та почав співпрацювати із театром “Березіль” та його керівником Лесем Курбасом. На початку 30-х Сталін розпочав кампанію щодо знищення українського літературного цвіту. Радянські літературні критики зробили Куліша ворогом. У 1934 році його заарештовують та засуджують до десяти років таборів, а в 1937 році Миколу Куліша розстріляли в урочищі Сандормох (Карелія). Микола Куліш займався літературною діяльністю майже все своє життя — 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли перебував на Соловках, в ув’язненні. За 1923—1934 роки Микола Куліш створив близько 15 п’єс. Одна з найвідоміших – “Мина Мазайло”.
” ”
–>
