25 жовтня від важкої хвороби помер доброволець ЗСУ, чернівецький підприємець, ексдепутат міської ради Василь Ткач. До війни він був підприємцем у Чернівцях. Однак після 24 лютого його життя змінилося назавжди. У перші дні війни чоловік, попри те, що мав чимало проблем зі здоров’ям, пішов служити добровольцем. Спочатку пан Василь пройшов навчання, а вже згодом його відправили на Донбас. Там військовий отримав поранення. Василь Іванович постійно перебував на фронті, однак останнім часом стан його здоров’я значно погіршився.
“Трішки полежу – і на фронт!”
Друзі, товариші й побратими і досі не можуть повірити у те, що Василя Ткача більше немає.
Доброволець ЗСУ Марко ЧОРНИЙ розповідає, що востаннє говорив із Василем Ткачем у травні цього року.
– Помер мій друг! Навіть не близький друг, а мій брат! Василь Ткач… Я навіть не знаю… Ми однокімнатну квартиру колись винаймали на Шептицького… Голова “Молодого Руху”. Телефонував йому востаннє на Юрія, 6 травня… Він саме був після операції… Запитую: “Брате, як ти?” А він: “Трішки полежу – і на фронт!” “Васю, – кажу, – може, ми самі, без тебе? А він: “І я, і ти розуміємо, до чого все йде. Ми дорослі, мені мало залишилося…Хочу чоловіком вмерти, з побратимами”. Для мене Василь завжди буде другом юності, справедливим та чесним, – написав Марко Чорний у соцмережі.
“Знаю, чим усе має закінчитися, – нашою перемогою”
У червні минулого року кореспондентка ” ” записувала інтерв’ю із Василем Ткачем. Говорив коротко. Щиро вірив, що до кінця 2022 року війна закінчиться…
– На війні робити прогноз – штука невдячна. Але я знаю, чим усе має закінчитися, – нашою перемогою. Найближчі два-три місяці буде ще складно. Буде важко, аж доки не доставлять важке озброєння, на яке ми всі чекаємо, – говорив тоді Василь Ткач. – Воно нам вкрай необхідне. Сьогодні війна – це не тільки людський ресурс, і це треба чітко розуміти. У кого краще озброєння, у того й більші можливості. Коли завдяки лендлізу (американська військово-технічна допомога, – авт.) прийде все, що нам обіцяють наші західні партнери, думаю, ситуація кардинально зміниться. Якщо говорити в цілому, то до кінця року, дай Боже, це все закінчиться, – казав тоді в надії на перемогу Василь Ткач…
Коли він приїхав до Чернівців уперше після поранення, то зауважував, що почувався ніяково:
“Першого дня, коли я приїхав із Донбасу, було дуже ніяково. Ти з передової, брудний, замащений. Дивишся – а тут життя: люди ходять безтурботні, усміхаються. Напевно, це правильно. Та, можливо, буду трохи грубим, але мені здається, що частина суспільства ще й досі не усвідомила, що відбувається. І це найскладніший момент. Коли мені людина просто у вічі говорить: “Ой, заради чого ви там стоїте? Здайте Донбас – і все!”… Я був шокований, бо цьому виродку Путіну не Донбас потрібен! За Донбасом буде Дніпро, за Дніпром будуть Чернівці. І все те, що ми бачили в Бучі, буде й тут, а людина цього не зрозуміла. Хоча, з іншого боку, я бачив і людей, які у 60 пішли на фронт, усвідомлюючи, куди й для чого йдуть. Мені важко зараз у Чернівцях, набагато важче, ніж на передовій. Я почуваюся тут не у своїй тарілці, – казав військовий.
Попрощалися із Василем Ткачем у суботу, 28 жовтня, в Садгорі.
У військового залишилися дружина і малий син.
” ”
–>
