Волонтер із Чернівців Ігор Гостюк, який разом із водієм буса Віталієм Петришаком відвіз на передову великодню передачу від Заставнівської волонтерської сотні, уже повернувся додому. Тож до Великодня встигли. Каже – віддав гостинці військовим, і вони були дуже зворушені та задоволені подарунками.
Про це Ігор Гостюк розповів у коментарі molbuk.ua
“Усе гарно, все добре. Хлопці задоволені. Ми відвезли і кошики готові, і все, що треба в кошики. Дуже багато смаколиків, добренького… Гостинців було стільки, що все у бус не вмістилося. Довелося прикріплюлвати до даху багажник і ще туди докладати ящики”, – розповідає волонтер.
Як відомо, Заставнівська волонтерська сотня вже вкотре зробила подарунок українським захисникам до Великодня – відправила на передову в зону проведення Операції об’єднаних сил дві тонни домашніх страв.
Це голубці, домашня ковбаса, буженина, копчена риба, буковинська баба з печі, квасоля і капуста з реберцями, горох із м’ясом, різні консервації…
Понад два тижні волонтери пекли, смажили, коптили. Гроші та продукти пожертвували люди та релігійні громади.
– Це вже 46-та наша відправка в зону бойових дій на Сході, – розповіла незмінна організаторка доброчинної акції Марія М’якота. – Ми хотіли, щоби наші хлопці, які захищають Україну ціною свого життя, змогли гарно відсвяткувати Великдень. Знаємо, що вони вже чекають на наші страви. Вдячна людям, які відгукнулися. Працювали позмінно, щоби дотримуватися карантинних обмежень. Приготували свої фірмові голубці, які дуже полюбилися бійцям, квасолю реберцями, горох із м’ясом, овочеве рагу. Закрили в банки червоні буряки, з яких можна зробити салат або зварити борщ, наквасили капусти. Закоптили 150 кілограмів риби, домашню ковбасу, зробили в печі традиційну буковинську бабу. Напекли багато пасок. Люди принесли 300 банок домашньої консервації та кілька ящиків яблук, дали пальне для поїздки. Бус був повний. Вихованці дитячих садочків намалювали для військових малюнки, написали їм листи”.
За словами водія буса Віталія Петришака, дорога далека – півтори тисячі кілометрів.
– Є такі підрозділи, до яких ми їздимо постійно. Тому бійці добре знають, що страви приготувала Заставнівська волонтерська сотня, і вже чекають на нас, – каже чоловік. – Минулого разу, щоби розвести все, нам довелося проїхати загалом 3800 кілометрів, враховуючи дорогу туди і назад.
На пакувальних ящиках волонтери пишуть номери своїх телефонів. Кажуть, що потім бійці телефонують їм, дякують за смачні страви.
