Великдень – найбільше християнське свято, яке несе з собою віру, надію, любов. Воно пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, а отже символізує перемогу добра над злом, світла над темрявою.
Про буковинські народні традиції святкування великодніх свят розповіли директор учбово-методичного центру культури Буковини Микола Шкрібляк і методист центру Василь Беженар.
*У Страсну п’ятницю намагалися нічого не робити. Розмовляли притишено, не сварилися. Це був скорботний день, коли молилися і думали про муки розіп’ятого Христа. Колись багато людей після Страсної Служби нічого не їли і не пили аж до свяченого на Великдень. Навіть маленьким дітям у п’ятницю не давали нічого скоромного.
У Страсну п’ятницю з церкви виносять Плащаницю – кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони.
*У суботу готували страви до великоднього столу. Колись він був досить скромний. Основне, аби на столі було все домашнє, надбане своєю працею. Коли починало смеркатися, складали кошик, який використовували тільки для освячення паски. Це зазвичай робив найстарший член родини. Першою у кошик клали паску, потім – писанки, варені облуплені яйця, сіль, хрін, сир, масло, сало, ковбасу, буженину. Ніколи не клали в кошик алкогольні напої. Для дитини складали маленький кошичок. Але не із заморськими фруктами, як це роблять деякі батьки зараз, а з маленькою пасочкою та писаночкою, прикрашали його весняними квіточками.
* У великодній кошик обов’язково кладуть хрін, якому приписується магічна сила. Мовляв, після вживання освяченого хріну весь рік не болітимуть зуби.
*До Великодня обов’язково купували новий одяг та щось нове до хати для того, щоб протягом всього року все було нове і множилося.
*Це свято родинне, тому всі обов’язково мусять зібратися за великоднім столом, тоді родина буде триматися купи протягом року.
*У Великодню ніч не гасили світла в хаті.
*На Великдень кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін, бо, згідно з народними віруваннями, це приносило щастя на весь рік. А ще треба постояти під великоднім дзвоном, щоб протягом року не хворіти.
*Із давніх-давен існує на Буковині повір’я, що на Великдень, під час сходу, сонце “грає”. На Гуцульщині, побачивши сонце, яке сходить, чоловіки набожно здіймали головний убір і, повернувшись обличчям на схід, віддавали йому глибокий поклін, хрестилися й промовляли: “Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне, слава Тобі, просвященне!”
*Після освячення паски господарі заходили з кошиком до стайні, ставили його зверху на корову, коня або вівцю, щоб добре велося господарство.
*На Великдень до свяченого збиралася вся родина. Їли з великої спільної миски. Розговлялися насамперед свяченим яйцем та паскою. Наші предки не використовували в цей святий день ніж, а ламали все руками або краяли напередодні. У хаті не розпалювали вогонь, як би не було холодно.
*Великодній сніданок розпочинали спільною молитвою, щоб триматися купи протягом всього року. Батько ділив свячене яйце, роздавав усім, промовляючи: “Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Христос воскрес!”. “Воістину воскрес!”, – відповідали всі за столом.
*Дівчата набирали з криниці води у миску, кидали туди свячені крашанки і монети, вмивалися, щоб бути гарними.
*У деяких буковинських селах на Великдень стріляли із рушниць, брязкотіли тріскачками, дзвонили в церковні дзвони, бо люди вірили, що все це відганяє злих духів та нечисту силу.
*Вважається великим гріхом не вітатися на Великдень навіть із ворогом.
*Свячене нек можна викидати. Залишки їжі закопували на городі або в полі, щоб вродив гарний урожай.
*Шкаралупу від освячених яєць кидали в річку, щоб приплили до наших предків рахманів із звісткою про Великдень.
*Святкували три дні. Христосувалися крашанками, навідували родичів, несли великодні страви самотнім та бідним людям.
*У понеділок, який у народі називають поливаним, хлопці обливали дівчат водою. Вважалося, що великодня вода цілюща, тому весь рік будеш здоровим, а волосся ростиме густим та пишним. Дівчата дарували хлопцям писанки з дубовими листочками, які символізують чоловічу силу.
*У Великодні свята буковинці поминали покійних. Люди йшли на могили, залишали там трохи свяченого, тричі стукали писанками об хрест, давали за поману своїх рідних.
*Старші люди шукали в ці дні квітів рясту, а знайшовши, топтали їх, промовляючи: “Щоб і на той рік діждать рясту топтать”.
Великодня легенда
Літні люди розповідають, що воскреслий Ісус Христос посадив у підземелля під скелею, де він був похований, головного сатану Вельзевула, наказавши йому гризти залізні двері, замки, ланцюги – всіх по 12. І гризе їх нечистий, бо як вправиться до Великодня, то настане кінець світу.
Ось залишився останній ланцюг, ще мить – впаде й він. І тут задзвонили в церкві дзвони, заспівали люди “Христос воскрес!”. І поновилися всі перепони, починає сатана свою роботу спочатку. А як настане такий день на землі, що люди перестануть вітати одне одного словами “Христос Воскрес!”, – впаде останній ланцюг і вирветься сатана на волю.
Прикмети на Великдень
Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.
