В Україні триває допрем’єрний показ фільму “День Незалежності” Володимира Тихого. У Чернівцях вперше його змогли представити 23 серпня.
Ця стрічка зображує один День Незалежності очима представників ДСНС України, відповідальних за ввімкнення сигналу тривоги в столиці, “пляжних” патрульних із Одеси, операторки протитанкового комплексу, мінометної батареї, штурмовика ЗСУ, 14-річної прибиральниці пабу в Харкові, художниці з Києва та народного депутата, який стояв у витоків проголошення незалежності України.
Про те, як команді Вавилонʼ13 вдалося за один день відтворити повноцінний сюжет фільму, з якими викликами стикалася творча група та яка подальша доля документального кіно в Україні, кореспондентці molbuk.ua розповів продюсер фільму Ігор Савиченко.
Над фільмом працювало 11 знімальних груп
Вавилон’13 – неформальне кінооб’єднання, яке створює короткометражне та повнометражне українське документальне кіно з кінця 2013 року. Нещодавно творча команда представила свою нову повнометражну кінострічку – “День Незалежності”. За словами продюсера фільму Ігоря Савиченко, “День Незалежності” команда Вавилон’13 знімала впродовж 24 серпня 2022 року, коли припала не тільки 31-ша річниця відновлення української державності, а й пів року з початку повномасштабного вторгнення РФ.
“Наша команда майже за десять років свого існування навчилася знімати і революцію, і бойові дії. Ми настільки вже спрацювалися, настільки вже розуміємо одне одного, що зняти нове документальне кіно за один день – вже не здавалося якимось викликом або ж проблемою”, – розповідає І. Савиченко.
До створення нового документального кіно долучилося 11 знімальних груп. Серед людей, що створювали кінострічку, були й ті, що разом відзняли не один фільм.
“Вавилон’13 від початку повномасштабного вторгнення Росії перший свій фільм зняв 14 березня, це був повнометражний фільм “День українського добровольця”. Сьогодні нашій команді вдалося зняти вже другий повнометражний фільм, а всього з 24 лютого минулого року – понад 100 короткометражних кінострічок.
Сюжети відзняті в Ірпені у день, коли відійшли російські окупанти. Також була можливість щось відзняти у Броварах. Тоді не було ні акредитації, нічого… Ми домовлялися з військовими частинами, де служили наші друзі, і знімали те, що могли… У нашій команді всі співпрацюють між собою роками. Наприклад, режисер фільму “День Незалежності” Володимир Тихій та один із операторів Ярослав Пілунський разом вчилися і знімали ще перший спільний фільм. Тоді це була їхня дипломна робота. Я ж із Сергієм Стеценком відзняв перший фільм у 2012 році, і, як бачите, разом у тій же команді ми до сьогодні продовжуємо працювати”, – усміхається Ігор Савиченко.
Ігор Савиченко каже, що “День Незалежності” – це чутливий фільм із комедійними моментами…
“Узагалі він про доброту та чутливість. У ньому є комедійні моменти, з яких можна посміятися, а можна і поплакати. Це фільм, у якому зібраний увесь спектр емоцій, скажімо так… Тобто він більше не про біль. “День Незалежності” розповідає про міць українського народу. У ньому кадри 1991 року Ярослава Кендзьора (ред. – з першим внесенням до сесійної зали Верховної Ради українського прапора), є Тетяна Чорновол – скандальна депутатка, що командує протитанковим підрозділом, яку водночас безапеляційно поважає вся її “банда” військових. Вона на “передку”, з дредами, має дивний вигляд, але вона з характером, який відчувається по той бік екрану. Ми змогли передати, що наші військові навіть на фронті можуть посміхатися, жартувати між собою у військово-польових умовах”, – розповідає продюсер.
“За кордоном до українців відчувають жалість…”
У сюжеті документального фільму також показали роботу відповідальних людей за ввімкнення сигналу тривоги в столиці.
Також до уваги взяли життя дівчини з Харкова, яка працює у звичайному барі та гуляє із улюбленим собакою містом.
“Ми змогли передати складність роботи людей, які вмикають сирени, контролюють роботу всієї структури сповіщення про повітряну тривогу на Київщині. Водночас через 14-річну героїню фільму Лізу ми змогли розповісти про буденне життя у місті, яке на той момент, та й досі неспокійне, його щодня атакують крилатими ракетами. Та, попри це, Харків повертається до звичайного життя. І 14-річна героїня фільму є прикладом цієї історії”, – Ігор Савиченко.
Продюсер фільму Ігор Савиченко вважає, що “День Незалежності” був створений для того, щоб продемонструвати світу міць української нації.
“Я часом їжджу за кордон, представляю фільми… Коли там люди чують, що ти з України, то у них чомусь відразу з’являється незрозуміле почуття – жалості. Воно неправильне… Наша країна живе, працює, люди продовжують заробляти кошти, ми донатимо (ред. – пожертва коштів) нашій армії. Все працює, як суцільний механізм, і цей механізм якраз представлений у фільмі “День Незалежності”, – розповідає І. Савиченко.
На думку Ігоря Савиченко, важко спрогнозувати подальшу долю документального кіно в Україні.
“Чесно, не знаю, яка буде доля документального кіно в Україні. Дай Боже, аби режисери не втратили бажання розвивати українське кіно і “не вигоріли”. Це дуже важливий момент. Сьогодні дуже складно починати працювати над повнометражними фільмами. Є багато сценаріїв, ідей, талановитих режисерів, але у такий складний час це все складно скласти докупи”, – зізнається продюсер.
У рамках 14-го Одеського міжнародного кінофестивалю Ігор Савиченко для себе відзначив два фільми, серед них фільм “Памфір” – чернівецького режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука.
“Дуже цікавий фільм цього року – “Памфір”. Він вирізняється з усього, що знімали в Україні. У режисера Дмитра відчувається дуже сильний виробничий талант до кінематографії. Якщо говорити про національний конкурс, то мене вразила виробнича якість фільму Олеся Саніна “Довбуш”, вона була справді на найвижчому рівні. Перед глядачами була представлена картинка, за якою хочеться спостерігати. Костюми, декорації, динаміка кадру у сюжеті фільму роблять свою справу. Загалом все має вигляд чогось красивого та унікального. У чомусь, можливо, навіть форма переважає зміст сюжету”, – пояснює Ігор Савиченко.
Нагадаємо, вчора, 26 серпня, у Чернівцях завершився Одеський кінофестиваль. Головну премію фестивалю “Золотий Дюк” отримали три фільми.
” ”
–>
