26 серпня у Чернівцях завершився 14-ий Одеський міжнародний кінофестиваль. Він тривав упродовж восьми днів.
Запропоновані до перегляду фільми чернівчани та гості міста могли побачити у двох локаціях – кіноцентрі І. Миколайчука та кінотеатрі “Чернівці”, пише molbuk.ua
Головну премію фестивалю “Золотий Дюк” отримали три фільми.
Зокрема, найкращим документальним фільмом визнали кіно “Звідки куди” польського кіно- та радіорежисера, продюсера Мачека Хмели. Режисер також зіграв у стрічці водія евакуаційного автомобіля.
Сюжет такий: польський евакуаційний автомобіль їде дорогами України. Перед глядачем постає правдиве та близьке спостереження за евакуацією українців, які вирішують залишити свої домівки, щоб врятувати життя. Мінівен проїжджає повз заміновані поля та численні військові блокпости, щоб врятувати біженців. Він слугує кімнатою очікування, шпиталем, прихистком, місцем довіри та свідчень людей.
“Звідки куди” – це загальний портрет українських біженців, що мають спільну мету: знайти безпечне місце у вирі війни.
“Ми гадали, що коли будемо показувати цей фільм в Україні, війни уже не буде, – каже Мачек Хмела. – На жаль, реальність інша. Я дуже хочу, щоби цей фільм показували по всіх країнах і щоби він допомагав нагадати світу, що без постійної допомоги Україні ця війна скоро не закінчиться. І такі люди, якими є герої нашого фільму, не зможуть повернутися додому. Прем’єра відбулася вже у Польщі, Франції. Але ця нагорода для мене найважливіша з усіх”, – зізнається митець.
“Цей фільм знімався всередині евакуаційної машини, в якій я був водієм і режисером. Я вирішив просто допомагати як волонтер, водій, як десятки тисяч поляків із початку великої війни. Бо ми добре розуміємо, що ця війна – це не тільки захист України, це війна за всю Європу, – провадить Мачек Хмела.
“Цей фільм показували на фестивалі в Каннах, на фестивалях Docs Against Gravity, Sheffield DocFest. І будемо скоро на фестивалі в Торонто. І всюди в людей була дуже емоційна реакція. Багато хто залишається в кінозалах. І в них часто виникає питання: як допомогти?” – розповідає режисер.
Переможницею національного конкурсу у категорії “Найкращий повнометражний ігровий фільм” стала стрічка “Валерія виходить заміж” режисерки з Ізраїлю Мікаль Вінік.
За сюжетом, Валерія, молода українка, приїжджає до Ізраїлю для зустрічі зі своїм майбутнім чоловіком, з яким знайомиться в інтернеті. Вона приєднується до Крістіни, яка вже деякий час живе в Ізраїлі та познайомилася зі своїм чоловіком схожим чином. Христина задоволена своїм новим життям і хоче того ж для своєї сестри. Але згодом починають з’являтися сумніви.
Найкращим документальним фільмом у сфері захисту прав людини визнали фільм “Ми не згаснемо”. Його режисерці Алісі Коваленко вручили спеціальну нагороду кінофестивалю “За найкращу режисерську роботу”.
Цікаво, що Аліса Коваленко в перші дні великої війни записалася до Української добровольчої армії, де служила під командуванням легендарного кіборга з Буковини Валерія Красняна (“Барса”). Тому для режисерки було дуже важливо приїхати на рідну її командирові та товаришеві Буковину.
“Одеський фестиваль для мене особливий. І Чернівці – особливе місто. Воно дуже гарне, затишне. Я себе тут добре почуваю, як удома. Воно асоціюється з моїм командиром “Барсом”. У мене щільний робочий графік. Але я сказала, що в Чернівці приїду в будь-якому випадку, тому що це місто для мене багато чого означає. Знаю родину Валерія Красняна. Ми всі спочатку були в Українській добровольчій армії, потім кожен пішов хто куди, у різні підрозділи. Але ми досі тримаємо зв’язок. Для нас усіх це величезна втрата, для всієї України. “Барс” був моїм дуже близьким другом і просто прекрасною людиною”, – розповідає Аліса Коваленко.
Режисерка каже, що коли почалася велика війна, вона поставила зйомки фільму на паузу і пішла в УДА.
“Потім, коли нашу базу розбомбило і стояло питання, чи входити в структури ЗСУ, точилися розмови про підписання контракту. Тобто мені треба було вирішувати, чи готова зараз три роки служити. А це означало, що я не закінчу цей фільм. І мене дуже вмовляли, ми довго говорили з продюсером. Ми всі відчували, що важливо закінчити стрічку. І я вирішила, що спочатку завершу кіно, а потім визначуся, що робити. Зараз ще дуже багато фестивалів із фільмом. Але я досі думаю про те, що коли прийде момент, я хочу повернутися на фронт”, – зізнається мисткиня.
Найкращим європейським фільмом визнали стрічку “Ссавці” Себастіана Міхеілеску – письменника, режисера та продюсера з Румунії.
Фільм розповідає про те, як тридцятидев’ятирічний Каміл вирушає в омріяну подорож, де зливаються банальне й сюрреалістичне.
Намагаючись примиритися з втратою контролю над своїм життям – роботою, соціальним статусом, стосунками, він починає пошуки, які спонукають його поставити під сумнів основу своєї ідентичності.
Він крокує за своєю дівчиною у все більш дивний і тривожний світ спільноти та ритуалів, перш ніж зіткнутися з трагікомічною зміною ролей, яка змушує глядача поставити під сумнів усе.
Особливі відзнаки фестивалю отримали фільми “Правило двох стін” та “Полум’яне небо”.
“Мистецтво в Україні зараз, як пістолет, і ним потрібно стріляти”, — сказав українсько-американський письменник та режисер Девід Гутник, режисер стрічки “Правило двох стін”.
“Ідея ще 14 років тому полягала в тім, щоби робити Одеський фестиваль саме в Одесі. Безумовно, нам дуже подобаються Чернівці. Я отримав велике задоволення від тижня, який ми тут провели. Ми багато чого обдивилися, походили містом. Сьогодні відвідали художній музей. Ми в абсолютному захваті! Він чудовий, просто фантастична колекція! Але цей фестиваль зветься Одеський. І ми, безумовно, хочемо повернутися. І хочемо, щоб в Україні був мир, в Одесі було тихе небо і іноземці могли приїжджати, як вони приїжджали до коронавірусу, скажімо”, – сказав програмний консультант фестивалю Олександр Шпилюк.
На переконання Олександра Шпилюка, мистецтво – надзвичайно важлива зброя під час війни.
“Це такий же фронт, лише культурний, кінематографічний. І ми маємо воювати за нашу культуру, за наше кіно. Ми всі робимо спільну справу”, – зазначив програмний консультант заходу.
З 19 по 26 серпня глядачі загалом переглянули 46 фільмів, із яких 32 – українські. Загалом кіносеансів було майже 60. Також за три дні інтенсивної програми літньої кіношколи, яку цьогоріч допомогли організувати партнери фестивалю Ukrainian film school, студенти послухали 10 лекцій та майстер-класів від провідних українських професіоналів. А за 5 днів роботи Film Industry Office відбулося аж 24 панельних дискусії та презентації.
” ”
–>
