Завтра, 29 липня, об 11:00 на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців відбудеться прощання з захисником Максимом Шварцманом.
Максим Шварцман поліг за нашу свободу та незалежність під час виконання бойового завдання 15 липня, повідомляє Чернівецька облрада, пише molbuk.ua
“До останнього подиху він не здавався та піклувався про своїх поранених побратимів. Але ворожі снаряди підступно забрали його молоде життя”, – йдеться у дописі облради.
Захисник першого ж дня повномасштабного вторгнення записався добровольцем до лав територіальної оборони. Спочатку сумлінно пройшов навчання, а відтак вирушив разом зі своєю бригадою у гарячі точки фронту. Максим чесно й самовіддано виконував бойові завдання, був опорою для побратимів, надійним товаришем, відважним бійцем.
Чесний, відповідальний, спокійний та професійний, патріот – так про нього відгукуються друзі, колеги, знайомі та брати по зброї.
За люблячим, турботливим чоловіком і татом сумують кохана дружина та діти.
Друзі, колеги зі щирістю та теплом згадують Максима Шварцмана.
“Макс, я завжди пам’ятатиму тебе таким, як на цих світлинах. Ми завжди знали: коли ти поруч – все вийде. Дякую, що давав лад тій усій техніці, ліхтарям і дротам, які ми носили за собою на зйомки, – у тебе вони були в ідеальному порядку! І коли в найскладніші моменти запитувала: “Макс, що робити?”, ти спокійно відповідав: “Зараз все буде”, – і дійсно все було.
Дякую за неперевершений гумор і таке впевнене мовчання. За неймовірну силу, витриманість і шляхетність. Дякую, за гучне передноворічне “Гойра!” – тоді було так весело і так безтурботно! Дякую за руку, в яку “вчепилася” під час спуску з гори Стіжок. Ми ж домовлялися, що після перемоги з сім’ями підемо туди знову… 🏞
Макс, дякую за твоє світло… Воно назавжди залишиться в моєму серці. Бо навіть у найтемніші часи ти вмів світити”, – залишила щемливий допис колега Ольга Камська-Ополоник.
“З Максом ми познайомилися у далекому 2011 році, коли я проходив журналістську практику на ТВА, а він працював там оператором. Через декілька років ми вже працювали разом на Промені. Пригадую, що був надзвичайно радий цьому, адже він мені запам’ятався своїм професіоналізмом та чудовим почуттям гумору.
Спочатку ми знімали новини, а потім як закрутилося… Разом робили великі телевізійні проєкти (один з них пройшов на Телетріумф), бралися за комерційні зйомки, та й знімали щось просто для душі. Максим горів своєю роботою, йому не було лінь піднятися на дах Будинку офіцерів о 5 ранку, щоб зняти ролик про Чернівці.
Він ніколи не казав “це я знімати не буду” чи “так, як ти хочеш, зняти не вийде”. Він завжди був готовий на творчі експерименти і не боявся вийти за рамки “середній план/загальний/крупний”. Ми навіть думали про свій продакшн, але життя склалося інакше.
Згадувати можна ще багато. Кожен з нас має лише теплі спогади про Макса. Адже він був надзвичайно Людяним і Гідним, на нього можна було завжди покластися. Таких людей одиниці.
Це правда, що війна забирає найкращих. Цього разу вона забрала найкращого оператора, найкращого батька, найкращого чоловіка і найкращу Людину, без перебільшення. Спочивай з миром, друже”, – пише Павло Монахов.
“Друже Марвел, не знаю, чи зустріну в житті ще коли-небудь таку людину. Цвіт нації, інтелігенція Чернівців. Як його дратувало, коли навколо хтось жалівся, що щось не так, або щось не додали, він брав і робив, робив любе і якісно, щоб лиш перемога на крок ближче. Напередодні побратим сказав мені: “я коли йду з Максом в с.п (це замаскований спостережний пункт, який знаходиться ближче до ворога), мені так спокійно”.
Ще б пак відповів я, – Макс – лев. Будучи небагатослівним, коли починав говорити, всі повертали голови і починали прислухатись, що хоче сказати, бо це була дійсно мудра не по своїх роках людина з добрим серцем, яка багато в чому розумілася. Прогулянки прифронтовим містами з Максимом, фото незвичайних архітектурних будинків, розмови на найрізноманітніші теми в перервах між окопами назавжди залишаться в моїй пам’яті, як і сам Макс. Який, як зранений лев, до останнього подиху кричав “Адрюха! Іван!”, контролюючи, чи ми в свідомості. Покійся з миром, друже”, – написав Андрій Дашкевич.
До великої війни Максим Шварцман працював у медіаагентстві АСС.
Редакція “Молодого буковинця” приносить щирі співчуття родині Максима Шварцмана та всім його близьким. Ми завжди пам’ятатимемо Героя і ціну, яку він заплатив за нашу Незалежність…
” ”
–>
