Дослідники історії не знайшли можливості вивчати мистецький рух на Буковині у давнину, проте стверджують, що прояви мистецького життя у цьому краї були великими. Адже сліди впливів української мистецької культури залишилися на матеріальних пам’ятках сусідніх з Буковиною народів.
Про це йдеться у книзі “Буковина: її минуле і сучасне” (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).
Один з прикладів – надгробна тканина з вигаптуваним портретом визначного молдавського князя Стефана Великого, похованого в монастирі у Путні, має напис тодішньою українською мовою. Різьблений герб Молдавії над в’їзною брамою до монастиря у Путні має навколо напис також старо-українською мовою. Тканини над гробівцями молдавського воєводи Єремії Могили або Симеона Могили – батька і стрия пізнішого великого митрополита Петра Могили, – мають навколо їхніх портретів написи українською мовою.
А розкішні цікаві фрески монастиря в Сучаві – це свідок багатої мистецької традиції культурного життя у давній Буковині.
Багаті й своїм стилем старі монастирі та церкви у Сереті, Радівцях, Молдавиці, Арборе, Команештах, Сучавиці, Сучаві (аж до Пятра Нямц) – це також живі свідки високого рівня культурного й мистецького життя України, зокрема її південної частини Буковини, яка межує із згаданими частинами колишньої Молдавії та передала їм свою багату культуру, позначену на стилі згаданих пам’яток.
Молдавія черпала безперечно, хоча цього і намагаються не визнавати багато румунських істориків, свою культуру із скарбниці її північного сусіда – України, а не півдня. Це доводять усі архітектурні пам’ятки згаданої широкої смуги цього молдавського прикордоння (де інших стилів пам’яток зовсім нема) своїм стилем, дуже відмінним від південно-румунських, волоських їх – так би мовити сестер; вони набагато ближчі до західних чи північних. Треба було тільки проїхати по Румунії з півночі на південь, щоб легко помітити велику різницю тих, отут згаданих, пам’яток – від південніших, справді румунських пам’яток, починаючи, скажімо, на південь від Яс.
