Народився Віталій Михайлович Вірста 23 листопада 1970 року в селі Маківка Совєтського району Автономної Республіки Крим. Згодом проживав в селі Шипинці нині Кіцманської громади Чернівецького району.
Про це повідомляє Чернівецька обласна рада.
Читайте також: Загинув неподалік Донецького аеропорту у 2015-му: що відомо про Героя з Буковини Степана Загребельного
Виховувався у багатодітній сім’ї. Змалку привчений до праці, швидко зрозумів, що потрібно докладати багато зусиль для того, щоб чогось досягти в житті. Він став прикладом і опорою для своєї родини. Попри життєві труднощі, залишався доброю, щирою, чуйною людиною з великої літери. Завжди боровся за правду та справедливість, захоплювався музикою та спортом. Все життя любив українську землю, рідний край, тому не задумуючись став на захист України та кращого майбутнього.
Ще з юних років Віталій Вірста був військовою людиною. У 2016 році вступив до лав Збройних Сил України та служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, невтомно захищаючи відтоді нашу Українську державу від ворога. Він брав участь у важких боях, що проходили на східному кордоні України: під Пісками та Красногорівкою. Влітку 2021 року був комісований, отримавши три важких контузії та одне поранення. Після 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного російського вторгнення, як патріот, досвідчений воїн-захисник, знову повернувся до лав Збройних Сил України. Разом з побратимами, в складі 107-ї бригади 94 батальйону 2 роти, стримував ворога на Харківському напрямку, на кордоні на Сумщині, брав участь в запеклих боях під Бахмутом.
Найбільшим захопленням Віталія була музика, допомагала вийти з складних ситуацій, підтримувала бойовий дух, тому побратими й називали його “Маестро”. Любив повторювати, що має два види зброї – це автомат та саксофон. Пишався, що разом зі своїм оркестром “Едельвейс” піднявся на найвищу гору України – Говерлу, де виконали державний гімн. Як людина творча, музично обдарована часто говорив: “Для мене вишиванка, як музика – вишуканий і неповторний джаз. Він є класикою, яку слухають і люблять люди різних поколінь”. Побратими дуже поважали, любили та високо цінували Віталія як авторитетного наставника. Вже хворим продовжував він виконувати свої військові обов’язки та захищати рідну українську землю. Серце Віталія Вірсти перестало битися 9 квітня 2023 року поблизу селища Борова Борівської громади Ізюмського району Харківської області, не витримавши труднощів тривалих бойових випробувань. Поховали воїна 18 квітня 2023 року у селі Шипинці.
За спогадами сина Валентина, люблячий батько залишив багато мудрих порад, які часто повторював: “Цінуй час, тому що ти його ніколи не повернеш… Цінуй мить, яку ти зараз проживаєш, тому що вона неповторна… Цінуй слово, яке ти говориш, бо воно має велику силу…”.
У захисника залишилася дружина Марія, дочка Мар’яна, син Валентин, онучка Валерія.
Пам’ять про загиблих Героїв житиме в наших серцях!
” ”
–>
