Ще з 2014 року письменниця, видавчиня та художниця з Чернівців Христя Венгринюк активно волонтерить. На зібрані кошти закуповує ліки, амуніцію для бійців.
Христя не уявляє свого життя за межами України. Не дивно, що і її чоловік болгарин Іво Георгієв щиро полюбив батьківщину коханої.
Про це йдеться у публікації ” ” від 15 червня, пише molbuk.ua
Познайомилися завдяки літаку, який … не прилетів
Зараз молода сім’я мешкає в Чернівцях і всіма силами допомагає ЗСУ. Христя, попри клопоти з півторарічною Софійкою, завжди відгукується на запити військових та постраждалих від війни. Відчайдушно шукає потрібне по всьому світу. Іво ж допомагає з логістикою: спакувати, привезти-відвезти…
Щоби мати кошти на сім’ю і більше можливостей допомагати армії, подружжя відкрило невеличку, але дуже затишну кав’ярню, яка також є і салоном краси.
Тут можна скуштувати національні болгарські страви – баніцу (листковий пиріг із сиром, бринзою чи іншою начинкою), гараш (шоколадний торт, при приготуванні якого замість борошна використовують перетерті волоські горіхи). Також пригощають трояндовою і лавандовою кавою тощо.
Пара жартує, що у них зараз три роботи: волонтерство, виховання малечі й кав’ярня.
Христя та Іво познайомилися в Португалії у 2017 році. Це було випадкове знайомство, яке могло ніколи й не відбутися, якби не скасували рейс на літак, яким дівчина мала летіти до України. Їй довелося на добу зупинитися в хостелі. Там і зустріла Іво. Обмінялися контактами, почали спілкуватися онлайн. Іво захотів побачити Львів, потім запросив Христю до Болгарії… Так усе й закрутилося…
Чоловік мешкав у столиці Болгарії Софії. Працював інженером-техніком у сфері авіації. Зрештою вирішив зайнятися власною справою і відкрив інтернет-магазин. Пара жила на дві країни. Христя полюбила сонячну Болгарію, та все ж дуже сумувала за рідними Чернівцями. Тому коли завагітніла, вирішила: народжуватиме в Україні. Іво не заперечував.
Після народження доньки придбала бійцям тепловізор
За кілька днів до повномасштабного вторгнення чоловік у справах затримався в Софії.
“Ми боялися, що Росія нападе, закриють кордони й Іво не зможе в’їхати в Україну. Прикордонники навіть намагалися його зупинити, відверто кажучи: “Куди ви поспішаєте? В Україні скоро почнеться війна!” Та чоловік не зважав. Він приїхав до Чернівців 18 лютого, а 24-го почалися обстріли…” – розповідає Христя.
Софійка народилася 24 березня – рівно через місяць після нападу РФ.
“Так, щоб я ніколи не забула, наскільки важливим є число 24: День Незалежності, день початку війни, день народження нашої дитини…” – каже.
У ті дні було особливо страшно: ніхто не розумів, що ж далі.
“Перейми почалися вночі, треба було їхати в пологовий, а це ж комендантська година, на вулицях темно. Моя лікарка змогла приїхати лише вранці, і о 6.35 я народила. Потім почалися постійні тривоги… Породіллі з немовлятами спускалися в темні холодні підвали… Мене підтримувала думка про те, що жінкам у прифронтових районах значно гірше”, – згадує Христя.
Та вже за дві години після народження донечки Христя придбала перший тепловізор для бійців.
“Пригадую, дитинка лежить біля мене, а тут телефонують військові й просять допомогти з тепловізором. Я погладила донечку. “Ну, от ти й народилася, Софійко, під час війни”, – сказала їй і взялася шукати той тепловізор. Так ми з нею разом і волонтеримо”, – усміхається.
Робота кипить щодня. Лише в день нашої розмови подружжя відправило партію протигазів на Донеччину для наших бійців, проти яких росіяни застосовують їдку хімію. А постраждалим мешканцям Херсонщини – фільтри для очищення води, тонометри, глюкометри, тепловізор та інше.
“Намагаємося донести болгарам правду”
“Українці – дуже добрі, співчутливі, об’єднані. Вони нагадують мені болгар, якими ті були років 20-30 тому, – згуртованих, готових допомагати одне одному. Зараз же у нас кожен за себе, немає такої колективної свідомості”, – зауважує Іво. І зізнається, що не може спокійно слухати маячню, яку вливає у вуха його земляків російська пропаганда. Через це з великою кількістю знайомих довелося припинити спілкування. Навіть із рідним батьком.
“Є чимало свідомих болгар, які підтримують Україну. Передусім це інтелігенція. До прикладу, видавець і депутат Манол Пейков. Він постійно збирає гроші на допомогу українцям, передав понад тисячу генераторів та інші необхідні речі, – додає Христя. – Та все ж, на жаль, у Болгарії дуже сильна російська пропаганда. Коли я ввімкнула їхнє телебачення, у мене був шок. І багато хто вірить тій брехні. Що й казати, якщо у ліфті сусідка-болгарка запитує: “Ну, як там ваші нацисти?” Також там часто можна почути, що “війну в Україні спровокували США”. Ми боремося з цим, намагаємося доносити правду. Щодня веду на своїх сторінках у соцмережах “Щоденник війни” болгарською. У ньому описую всі звірства росіян. Його читають багато болгар, дякують мені за правду. Чоловік допомагає писати, редагує помилки”.
Про те, що Іво в Україні надовго, а можливо, і назавжди, свідчить хоча б той факт, що він здав в оренду свою квартиру в Софії. Всі накопичення за роки роботи в авіації вклав у сімейний бізнес у Чернівцях. І ніскілечки не жалкує.
“Не можу сказати, що мене дуже сильно тягне до Болгарії, – каже Іво Георгієв. – Там мої батьки, за якими, звісно, сумую. Але вони, на щастя, здорові, поки що обходяться без моєї допомоги. Моє серце ж там, де моя сім’я – Христя, Софійка. Коли вони поряд, я щасливий…”
Адреса закладу: Lavanda Coffee & Beauty, м. Чернівці, вулиця Щербанюка, 79.
Рахунок, на який можна перераховувати кошти для допомоги бійцям та всім постраждалим від війни:
4149499610254334 (грн). – Венгринюк Христина
PayPal – chrustjav@gmail.com
” ”
–>
